У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Григор'євої Л.I.,
суддів: Балюка М.I., Гуменюка В.I.,
Барсукової В.М., Косенка В.Й., -
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу
дійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного
суду Миколаївської області від 17 жовтня 2007 року,
встановила:
У лютому 2007 року позивачка звернулася в суд із зазначеним
позовом, мотивуючи вимоги тим, що передала ОСОБА_3 1 тис. доларів
США в рахунок плати за жилий будинок АДРЕСА_1, отримавши від
ОСОБА_3 ключі від указаного будинку.
Посилаючись на те, що вона виконала умови договору
купівлі-продажу цього жилого будинку повністю, однак документи на
зазначений будинок ОСОБА_3 передати відмовляється, позивачка
просила визнати дійсним указаний договір купівлі-продажу та
визнати за нею право власності на спірний жилий будинок.
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області
від 6 липня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 17
жовтня 2007 року рішення Арбузинського районного суду
Миколаївської області від 6 липня 2007 року скасовано, ухвалено
нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дійсним
договір купівлі-продажу спірного жилого будинку, визнано за
покупцем право власності на цей будинок. Стягнуто з ОСОБА_1 на
користь ОСОБА_2 2 525 грн. - решту вартості будинку за договором
купівлі-продажу.
У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі
ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду Миколаївської
області від 17 жовтня 2007 року та залишити в силі рішення суду
першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування
апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм
процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких
підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до біржової
угоди - договору купівлі-продажу від 9 грудня 1997 року, визнаного
дійсним рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської
області від 14 травня 2007 року, ОСОБА_2 придбала жилий будинок
АДРЕСА_1, на який за нею зареєстроване право приватної власності
(а.с. 43, 70 - 72).
4 грудня 2000 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 900 доларів
США в рахунок купівлі-продажу зазначеного будинку (а.с. 67).
У лютому 2007 року ОСОБА_1 пред'явила позов до ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 про визнання дійсною угоди від 4 грудня 2000 року з
підстав часткового виконання сторонами умов договору та ухилення
ОСОБА_2 від його нотаріального оформлення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в позові
та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову на підставі ч. 2
ст. 47 ЦК Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(1963 року), апеляційний суд
дійшов висновку про доведеність факту досягнення сторонами згоди з
усіх істотних умов договору купівлі-продажу, зокрема, предмета й
ціни продажу - 1 500 доларів США, порядку передачі будинку,
наступного нотаріального оформлення договору та часткового
виконання сторонами умов цього договору.
Цей висновок грунтується на матеріалах справи: поясненнях
сторін у судовому засіданні та їх письмових поясненнях про ціну
продажу - 1 500 доларів США, схвалену, у тому числі і чоловіком
ОСОБА_2; про отримання ОСОБА_3 (яку ОСОБА_2 усно уповноважила на
вчинення цих дій і які фактично схвалила та намагалася оформити
нотаріально договір купівлі-продажу) від ОСОБА_1 1 тис. доларів
США за будинок і отримання цих грошей ОСОБА_2; про фактичну
передачу в 2000 році ОСОБА_1 будинку, в якому нею здійснювався
ремонт і в якому вона проживає протягом семи років (довідка
селищної ради від 8 червня 2006 року) (а.с. 4, 7, 32 - 34, 55,
58 - 59), та вимогах закону - ч. 2 ст. 47, ст. ст. 63, 153, 224 -
228 ЦК Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, які діяли на час виникнення
правовідносин сторін і які відповідно до пп. 4, 9 Прикінцевих та
перехідних положень ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(2004 року) підлягали
застосуванню.
За таких обставин суд дійшов обгрунтованого висновку про
дійсність договору купівлі-продажу спірного будинку та про
стягнення на користь продавця 2 525 грн. - частини несплаченої
покупцем покупної ціни.
Відповідно до ч. 2 ст. 337, ч. 2 ст. 338 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
не може бути скасоване правильне по суті і справедливе
рішення з одних лише формальних міркувань; процесуальні порушення
(крім зазначених у ч. 1 ст. 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
) можуть
бути підставою для скасування рішення суду лише за умови, що ці
порушення призвели до неправильного вирішення справи.
Оскільки апеляційним судом не допущені процесуальні
порушення, які є підставою для обов'язкового скасування чи які
призвели до неправильного вирішення справи, касаційна скарга
ОСОБА_2 підлягає відхиленню.
Судом першої інстанції встановлено, що в серпні 2000 року
ОСОБА_3 з дозволу ОСОБА_2 домовилася з ОСОБА_1 про продаж жилого
будинку АДРЕСА_1 та, отримавши 4 грудня 2000 року частину коштів у
рахунок оплати за цей будинок, передала позивачці ключі від
вказаного будинку, який належав ОСОБА_2 на підставі оформленого на
біржі договору купівлі-продажу, зареєстрованого в бюро технічної
інвентаризації.
Відмовляючи в позові про визнання договору купівлі-продажу
вказаного будинку дійсним, суд першої інстанції виходив з того, що
сторони не досягли домовленості щодо ціни спірного будинку.
При цьому всупереч вимогам ст. 214 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд не встановив фактичні дані, які мають значення для вирішення
справи, зокрема не витребував у відповідачці документи, що
підтверджують право власності на спірний будинок та не з'ясував,
хто був власником будинку на момент його продажу позивачці.
Крім того, установивши, що ОСОБА_3 не була власником спірного
будинку та не мала повноважень на здійснення дій з продажу цього
будинку, в тому числі, на отримання коштів від його продажу та
передачу ключів (ст. ст. 244, 1000 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), суд
залишив поза увагою норму ст. 4 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
(який діяв на момент продажу спірного будинку), згідно
з якою право володіння, користування та розпорядження майном
належить власнику цього майна.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове
рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу спірного
будинку, апеляційний суд виходив з факту часткового виконання
цього договору, оскільки ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 частину коштів
за проданий будинок - 1 тис. доларів США та користується цим
будинком з 2000 року, посилаючись при цьому на норму ч. 2 ст. 47
ЦК України (1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року), відповідно до якої суд вправі
за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною,
якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що
потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від
нотаріального оформлення угоди.
Між тим апеляційний суд не з'ясував, чи підписувала ОСОБА_2
договір купівлі-продажу спірного будинку в момент його укладення -
4 грудня 2000 року, коли ОСОБА_3 отримала 900 доларів США за
продаж будинку (а.с. 8), а також не встановив, чи були в ОСОБА_3
повноваження на здійснення дій з продажу цього будинку.
Таким чином, ураховуючи, що судами неправильно застосовані
норми матеріального права та порушені норми процесуального права,
судові рішення на підставі ст. 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 342 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області
від 6 липня 2007 року та рішення апеляційного суду Миколаївської
області від 17 жовтня 2007 року скасувати, передати справу на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Гнатенко
судді: Л.I. Григор'єва
М.I. Балюк
В.М. Барсукова
В.Й. Косенко