У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
Головуючого - Яреми А.Г.,
Суддів: Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.I.,
Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовами ОСОБА_1,
ОСОБА_2 у власних інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5 до виробничого автотранспортного об'єднання
Херсонської обласної спілки споживчих товариств, виробничого
автотранспортного підприємства Херсонської обласної спілки
споживчих товариств, ОСОБА_6 про визнання аукціону недійсним,
переведення прав покупця, визнання недійсним договору
купівлі-продажу квартири, визнання права власності на добудову,
відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також за
зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права власності та
виселення,
в с т а н о в и л а :
У липні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
виробничого автотранспортного об'єднання Херсонської обласної
спілки споживчих товариств та ОСОБА_6 про визнання недійсним
аукціону з продажу квартири АДРЕСА_1 та переведення прав покупця,
посилаючись на те, що з 1971 року він є наймачем зазначеної
квартири, проживає в ній разом із членами сім'ї, власними силами
та за власні кошти здійснив добудову до квартири, а тому має право
на отримання житла у власність у порядку приватизації, однак
виробниче автотранспортне об'єднання у порушення вимог закону та
його переважного права на придбання житла 19 квітня 2002 року
продало квартиру разом із добудовами на аукціоні ОСОБА_6.
Позивач просив визнати недійсним аукціон з продажу квартири
АДРЕСА_1, перевести на нього права покупця зазначеної квартири за
її дійсною вартістю.
ОСОБА_2 звернулася до суду з аналогічним позовом, посилаючись
на те, що продаж квартири ОСОБА_6 порушує її та неповнолітніх
ОСОБА_4, ОСОБА_3 права, так вони проживають у квартирі, яка є
житлом громадського житлового фонду.
Судом до участі в справі як відповідача за зазначеними
позовами притягнуто виробниче автотранспортне підприємство
Херсонської обласної спілки споживчих товариств.
Згодом ОСОБА_1, ОСОБА_2 уточнили й доповнили позовні вимоги,
а ОСОБА_5 звернулася з позовом, і просили визнати також нікчемним
договір купівлі-продажу 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 від 16 травня
2002 року, укладений між відповідачами за результатами аукціону,
визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру площею 28,4 кв.м. з
1 січня 1980 року, зобов'язати відповідача передати квартиру у
власність ОСОБА_1, стягнути з відповідачів солідарно на користь
ОСОБА_1 250 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, а на
відшкодування заподіяної неправомірними діями моральної шкоди на
користь ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 по 10000 грн. кожному та на
користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 - по 5000 грн. кожній.
ОСОБА_6 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про
усунення перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_1 та виселення,
посилаючись на те, що він є власником зазначеного будинку в
цілому, однак відповідач систематично порушує його права, своїми
діями перешкоджає здійсненню прав власника.
ОСОБА_6 просив зобов'язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у
користуванні будинком та виселити ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1.
Судом до участі в справі як відповідачів за зустрічним
позовом притягнуто ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 2
лютого 2007 року в задоволенні позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5
відмовлено, зустрічний позов задоволено частково, постановлено
зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_6. перешкод
у вільному доступі, користуванні, володінні та розпорядженні
частиною будинку АДРЕСА_1 у м. Херсоні, яка належить ОСОБА_6
відповідно до договору дарування від 18 березня 2005 року.
Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 9 липня
2007 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в
задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання
недійсними аукціону та договору купівлі-продажу скасоване та
ухвалене в цій частині нове рішення про часткове задоволення
зазначеного позову, постановлено визнати недійсними торги
(аукціон) з продажу 1/2 частини жилого будинкуАДРЕСА_1, що
відбулися 19 квітня 2002 року, та визнати недійсним договір
купівлі-продажу 1/2 частини цього будинку, укладений між
виробничим автотранспортним об'єднанням Херсонської обласної
спілки споживчих товариств та ОСОБА_5 16 травня 2002 року;
постановлено зобов'язати виробниче автотранспортне об'єднання
Херсонської обласної спілки споживчих товариств повернути ОСОБА_6
8850 грн., сплачених за договором від 16 травня 2002 року; у
задоволенні решти позовних вимог відмовлено; в іншій частині
рішення залишене без змін.
У касаційній скарзіОСОБА_6 просить скасувати рішення
апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої
інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм
матеріального та процесуального права.
ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у касаційній скарзі просять
скасувати ухвалені в справі судові рішення в частині відмови в
задоволенні їх вимог про визнання права власності на добудову до
квартири, посилаючись на незаконність судових рішень у цій
частині.
Касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а касаційна
скарга ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з таких
підстав.
Згідно частин 1, 2 статті 4 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
, чинного на час виникнення спірних правовідносин,
власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається
належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна
будь-які дії, що не суперечать закону.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про
споживчу кооперацію" ( 2265-12 ) (2265-12)
власність споживчої кооперації є
однією з форм колективної власності. Володіння, користування та
розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи
відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих
товариств та їх спілок. Власністю споживчих товариств є засоби
виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і
необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам
та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування,
транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно
до цілей їх діяльності.
Статтею 170 ЖК України ( 5464-10 ) (5464-10)
передбачено, що при
переході права власності на жилий будинок (квартиру), частину
будинку (квартири), в якому знаходиться здане в найом жиле
приміщення, до іншої особи договір найму зберігає силу до
закінчення зазначеного в ньому строку.
Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 на праві власності в
порядку правонаступництва належав виробничому автотранспортному
об'єднанню (згодом підприємству) Херсонської обласної спілки
споживчих товариств. Відповідно до договору найму від 1 січня 1996
року ОСОБА_1 передано у безстрокове користування жиле приміщення у
зазначеному будинку жилою площею 27,7 кв.м., загальною площею 44,3
кв.м. У березні 2002 року Херсонська обласна спілка споживчих
товариств надала дозвіл на продаж зазначеної частини будинку на
аукціоні за стартовою ціною 2500 грн., виробниче автотранспортне
об'єднання ще у лютому 2002 року пропонувало ОСОБА_1 викупити
квартиру на вказану ціну, проте він такою пропозицією не
скористався з посиланням на відсутність у його сім'ї таких коштів.
19 квітня 2002 року було проведено аукціон з продажу спірної
квартири, у якому приймали участьОСОБА_6 та ОСОБА_1, переможцем
став ОСОБА_6, запропонувавши 8850 грн., і з ним 16 травня 2002
року укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу
спірної частини будинку, крім того,ОСОБА_6 є власником й іншої 1/2
частини будинку АДРЕСА_1 згідно договору дарування від 18 березня
2005 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_5 та
ОСОБА_2 про визнання недійсними аукціону та договору
купівлі-продажу частини будинку, суд першої інстанції виходив із
того, що аукціон проведено з дотриманням норм чинного
законодавства, продажем на аукціоні частини будинку ОСОБА_6. не
порушено прав ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 і її неповнолітніх
дітей, так як займана ними квартира відносилася до громадського
житлового фонду, знаходилась у будинку, який на праві власності
належав юридичній особі, а отже вони не мали права на приватизацію
квартири згідно Закону України "Про приватизацію державного
житлового фонду" ( 2482-12 ) (2482-12)
, до того ж не скористалися і своїм
переважним правом на викуп жилого приміщення, хоча власник будинку
ще до проведення аукціону пропонував саме ОСОБА_1 викупити
квартиру орієнтовно за 2500 грн.; крім того, відсутні передбачені
законом підстави вважати, що порушені права неповнолітніх ОСОБА_3
та ОСОБА_4
При встановленні зазначених фактів судом не було порушено
норм цивільного процесуального закону, висновки суду відповідають
обставинам справи, судом правильно застосовано норми матеріального
права.
Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої
інстанції в зазначеній частині, не навів достатніх мотивів, за
якими він вважає невірними такі висновки суду першої інстанції, не
звернув увагу на положення Закону України "Про споживчу
кооперацію" ( 2265-12 ) (2265-12)
та статті 170 ЖК України ( 5464-10 ) (5464-10)
, у
порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
не
встановив обставин та не зазначив у рішенні доказів, що
підтверджують порушення прав ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 і її
неповнолітніх дітей самим лише фактом переходу права власності на
квартиру до іншої особи з огляду на те, що право продажу майна
належить власнику, вони ж не скористалися своїм переважним правом
та викуп квартири, а закон не передбачає заборони продажу об'єктів
громадського житлового фонду фізичним особам.
Посилання апеляційного суду на положення статей 168, 169 ЖК
України ( 5464-10 ) (5464-10)
не можна визнати цілком обгрунтованим, з
урахуванням встановлених судом фактів та обставин справи таке
посилання містить характер припущення, оскільки позовні вимоги із
зазначених підстав ОСОБА_5 не заявлялись.
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає
скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з
підстав, передбачених статтею 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_5 та
ОСОБА_2 про визнання права власності на добудови до квартири суд
першої інстанції правильно виходив із того, що відсутні належні
докази на підтвердження здійснення ОСОБА_1 таких добудов.
Згідно з частиною 1 статті 335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
під
час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах
касаційної скарги правильність застосування судом першої або
апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і
не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання
про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів визнає, що
висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1,
ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про визнання права власності на добудову є
обгрунтованими, рішення в оскаржуваній ними частині ухвалене з
додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав
для його скасування у цій частині, передбачених частиною 3 статті
335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, не вбачається.
Керуючись статтею 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити, в задоволенні
касаційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 у власних інтересах та
інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовити.
Рішення Апеляційного суду Херсонської області від 9 липня
2007 року скасувати і залишити в силі рішення Комсомольського
районного суду м. Херсона від 2 лютого 2007 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - А.Г.Ярема
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.I.Охрімчук
Я.М.Романюк
Ю.Л.Сенін