У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     20 лютого 2008 року

      м. Київ

         Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

                Верховного Суду України в складі:

     головуючого Патрюка М.В.,

     суддів: Костенка А.В., Прокопчука Ю.В.,

     Лященко Н.П., Пшонки М.П., -

     розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
Ансамблю пісні і танцю Збройних  сил  України  про  поновлення  на
роботі, стягнення заробітної плати за час  вимушеного  прогулу  та
відшкодування моральної шкоди, за касаційною  скаргою  ОСОБА_1  на
рішення Дніпровського районного суду м.  Києва  від  27  листопада
2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 травня  2007
року,

     в с т а н о в и л а :

     У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з  вищезазначеним
позовом, посилаючись на те, що з 24 листопада 1999  року  працював
артистом хору вищої категорії Ансамблю пісні і танцю Збройних  сил
України. Наказом від 13 лютого 2006 року № 26 він був звільнений з
роботи на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
        .

     Позивач, вважаючи  своє  звільнення  незаконним,  просив  суд
поновити його на роботі, стягнути середню заробітну плату  за  час
вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду  в  сумі  1  699
грн.

     Рішенням  Дніпровського  районного  суду  м.  Києва  від   27
листопада 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного  суду
м. Києва від 29 травня 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

     У  поданій  касаційній  скарзі  ОСОБА_1   просить   скасувати
ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення  судами
норм матеріального та процесуального права.

     Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

     Відмовляючи в задоволенні позову,  суд  першої  інстанції,  з
яким погодився й апеляційний суд, виходили із того,  що  згоду  на
звільнення  позивача  надано  зборами  профспілкової  організації,
рішення  якої  має  вищу  юридичну  силу,  ніж  рішення  виборного
профспілкового органу.

     Проте з таким висновком погодитись не можна з таких підстав.

     Відповідно до ст. 43 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
        , ст.  39  Закону
України "Про професійні спілки, їх права та  гарантії  діяльності"
( 1045-14 ) (1045-14)
         питання надання згоди на розірвання трудового договору
з ініціативи роботодавця має розглядати виборний  орган  первинної
профспілкової організації, членом якої є  працівник,  за  поданням
власника або уповноваженого ним органу.

     Судові рішення у справі ухвалено з порушенням цих норм.

     Висновок  суду  про  те,  що  вимоги  ст.  43  КЗпП   України
( 322-08 ) (322-08)
          дотримані  прийняттям  рішення  зборів   профспілкової
організації, не обгрунтований  нормою,  яка  б  визначала  рішення
зборів достатнім для цього.

     Не є такою ст. 37  Закону  України  "Про  професійні  спілки,
спілки, їх права та гарантії діяльності" ( 1045-14 ) (1045-14)
        , посилання на
іншу норму відсутні.

     Не з'ясовано, чи  належна  особа  зверталася  з  поданням  до
профспілкового комітету, коли та який склад комітету обрано, хто з
членів профспілкового комітету брав участь у розгляді подання, яке
розглядалося до внесення питання на розгляд профспілкових  зборів,
чи був кворум  на  засіданні  комітету  та  чи  є  позивач  членом
професійної спілки.

     Питання належності подання необхідно було з'ясувати  виходячи
з тексту протоколу зборів профспілкової організації (а.с.  42-44),
у тексті якого зазначено, що порядком денним зборів є  не  розгляд
подання  керівника,  а  вислуховування  "точки  зору  людей,  які,
перебуваючи  у  закордонному  відрядженні  у  Народній  Республіці
Китай, бачили непристойну поведінку артиста хору ОСОБА_2".

     Наведене свідчить про те, що рішення ухвалені  не  на  основі
повно  та  всебічно  з'ясованих  обставин,  їх  не  можна  визнати
законними  й  обгрунтованими,  а  тому  вони  як  постановлені   з
порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело
до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог  ч.  2  ст.
338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         підлягають скасуванню  з  направленням
справи на новий розгляд.

     Керуючись ст. ст. 338,  344,  345  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного  Суду
України

     у х в а л и л а:

     Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

     Рішення  Дніпровського  районного  суду  м.  Києва   від   27
листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду м.  Києва  від  29
травня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до
суду першої інстанції.

     Ухвала оскарженню не підлягає.

     Головуючий

     М.В. Патрюк

     Судді:

     А.В. Костенко Н.П. Лященко Ю.В. Прокопчук М.П. Пшонка