У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
Головуючого - Яреми А.Г.,
Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого
акціонерного товариства комерційного банку (далі - ЗАТ КБ)
"ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, страхової компанії (далі - СК)
"Кредо" про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и л а :
У травні 2006 року ЗАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з
зазначеним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, посилаючись на те, що 8
квітня 2005 року банк уклав із ОСОБА_3 кредитний договір, згідно
якого останньому надано кредит в сумі 31000 доларів США на строк
до 8 квітня 2025 року, того ж дня ЗАТ КБ "ПриватБанк" уклало з
відповідачками договори поруки, згідно яких вони зобов'язалися
відповідати перед банком за виконання ОСОБА_3 його зобов'язань по
кредитному договору в повному обсязі; у IНФОРМАЦIЯ_1 ОСОБА_3
помер, відтак порушуються умови кредитного договору щодо
повернення суми кредиту та сплати відсотків, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2
також не виконують своїх обов'язків, як поручителі, і
заборгованість ОСОБА_3 не сплачують.
Судом до участі в справі як відповідача притягнуто СК
"Кредо".
Позивач, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути солідарно
з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі
154587 грн. 72 коп.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого
2007 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2007 року
рішення суду першої інстанції скасоване та постановлене нове
рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь
ЗАТ КБ "ПриватБанк" 154587 грн. 72 коп. заборгованості за
кредитним договором.
У касаційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати
рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої
інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм
матеріального та процесуального права.
Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких
підстав.
Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що
ОСОБА_1, як поручитель, а ОСОБА_2 як поручитель і спадкоємець
ОСОБА_3, згідно закону та договорів поруки несуть солідарну
відповідальність перед банком за невиконання зобов'язань ОСОБА_3
за кредитним договором.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не
можна з наступних підстав.
Згідно частини 4 статті 25 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
цивільна
правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Частиною 1 статті 527 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок особисто, якщо інше
не встановлено договором або законом, не випливає із суті
зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної
особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До
складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали
спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися
внаслідок його смерті.
За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи,
боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають
правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи
(боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її
спадкоємця; таким чином, відбувається передбачена законом заміна
боржника за зобов'язанням.
Згідно частини 3 статті 559 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
порука
припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо
поручитель не поручився за нового боржника.
Судом встановлено, що згідно укладених 8 квітня 2005 року
договорів поруки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поручилися за виконання саме
ОСОБА_3 його зобов'язань по кредитному договору, IНФОРМАЦIЯ_1
ОСОБА_3 помер.
Апеляційний суд у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
на зазначені вимоги закону уваги не звернув, у
достатньому обсязі не визначився з характером спірних
правовідносин, з огляду на положення частини 3 статті 559 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
не визначився із тим, хто є зобов'язаною особою
безпосередньо за кредитним договором після смерті ОСОБА_3, чи
поручалися відповідачки за нового боржника за кредитним договором,
а відтак є невмотивованим покладення судом на ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
як на поручителів померлого ОСОБА_3, обов'язків по сплаті
заборгованості за кредитним договором.
Крім того, згідно частини 1 статті 303 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
під час розгляду справи в апеляційному порядку
апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення
суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,
заявлених у суді першої інстанції.
Підставою позовних вимог ЗАТ КБ "ПриватБанк" зазначало статті
11, 509, 525, 526, 530, 536, 553, 554, 614, 615, 651, 1048-1050,
1054, 1057 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
До того ж в апеляційній скарзі ЗАТ КБ "ПриватБанк" посилалося
на безпідставність застосування судом першої інстанції положень
Книги 6 "Спадкове право" ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, наголошуючи на
тому, що позов банком поданий до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 саме як
поручителів по кредитному договору, а не спадкоємців померлого
ОСОБА_3
Апеляційний суд такі обставини залишив поза увагою, всупереч
вимогам частини 1 статті 303 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
ухвалив
рішення про стягнення суми з ОСОБА_2 з підстав, передбачених
статтями 1218, 1281 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної
інстанції з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись статтею 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2007 року
скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної
інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - А.Г.Ярема
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.М.Лихута
Л.I.Охрімчук
Ю.Л.Сенін