У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України у складі:
Головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Романюка Я.М.,
Лихути Л.М.,
Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням за
касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Черкаської
області від 6 червня 2007 року,
в с т а н о в и л а :
В липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням.
Позивач зазначав, що разом з відповідачем є співвласниками будинку
по АДРЕСА_1. В грудні 2005 року він дав відповідачу нотаріально
посвідчену згоду на спорудження до належної йому частини будинку
прибудови з окремим входом. Однак, відповідач на порушення
домовленості будує двоповерхову прибудову, дозволу на що в нього
немає, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Оскільки прибудовою створюються перешкоди в користуванні його
частиною будинку, позивач просив зобов"язати відповідача усунути
їх шляхом демонтажу прибудови.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду від 14 березня
2007 року в позові відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 6 червня
2007 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове
рішення про усунення перешкод у користуванні ОСОБА_1 належною йому
частиною будинку шляхом знесення самочинної прибудови за рахунок
ОСОБА_2
В касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення
апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої
інстанції, посилаючись на його необгрунтованість та порушення
судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши
матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія
суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до
задоволення частково.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
під час
ухвалення рішення суд серед іншого вирішує такі питання: 1) чи
мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення,
та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані
(пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для
вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які
правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка
правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи рішення про скасування рішення суду першої
інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову,
апеляційний суд виходив з того, що відповідач проводить
будівництво без відповідних дозволів та проектної документації, за
що притягувався до адміністративної відповідальності, і він не
довів, що прибудовою не порушуються права інших співвласників. При
цьому суд керувався ст. 376 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Однак, з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до ст. 391 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
власник майна має
право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права
користування та розпорядження своїм майном.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із
недоведеності факту створення споруджуваною відповідачем
прибудовою перешкод позивачу у користуванні належною його частиною
будинку.
Скасовуючи це рішення та ухвалюючи нове про задоволення
позову, апеляційний суд цього висновку суду першої інстанції не
спростував, до протилежного висновку не дійшов, а виходив лише з
того факту, що прибудова є самочинною. При цьому суд не взяв до
уваги, що ст. 376 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якою він керувався при
ухваленні рішення, передбачає можливість знесення самочинного
будівництва за позовом відповідного органу державної влади або
органу місцевого самоврядування, і то лише у разі істотного
відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або
порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і
правил, та в разі неможливості проведення відповідної перебудови
або відмови особи, яка здійснила (здійснює) будівництво від її
проведення. За позовом громадянина таке рішення може бути ухвалено
на підставі ст. 391 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
в разі доведеності ним
відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
факту
створення йому перешкод у здійсненні права користування та
розпорядження своїм майном при неможливості усунення цих перешкод
в інший спосіб.
Таким чином, апеляційним судом порушено норми процесуального
права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно
до ч. 2 ст. 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
є підставою для скасування
ухваленого ним рішення та передачі справи на новий апеляційний
розгляд..
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів Судової палати у цивільних
справах Верховного Суду України,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Черкаської області від 6 червня
2007 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду
апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Г.Ярема
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.М.Лихута
Я.М.Романюк
Ю.Л.Сенін