УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гнатенка А.В.,
суддів: Барсукової В.М., Косенка В.Й.,
Гуменюка В.I, Григор'євої Л.I., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання права власності на 2/3
частини квартири та встановлення порядку користування квартирою;
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - закрите
акціонерне товариство "Акціонерний комерційний
промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Подільське
відділення Промінвестбанку в м. Києві" (далі - Банк), про визнання
права власності на квартиру та машину зі стягненням грошової
компенсації,
в с т а н о в и л а:
У травні 2006 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним
позовом, зазначала, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому
шлюбі з вересня 1996 року до червня 2005 року. Від шлюбу мають
неповнолітнього сина, ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_1.
У період шлюбу вони за спільні кошти придбали трикімнатну
квартиру АДРЕСА_1 вартістю 223 339 грн. та автомобіль марки
"Шевроле", вартість якого на даний час становить 51 150 грн.
З урахуванням інтересів неповнолітнього сина позивачка
просила визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири,
виділивши їй із сином у користування кімнати площею 10,66 кв.м та
22,43 кв.м, а відповідачу - кімнату площею 11,87 кв.м з балконом,
решту приміщень залишити в загальному користуванні. Також,
ураховуючи, що автомобіль оформлено на ОСОБА_2, просила стягнути з
нього вартість 1/2 частини автомобіля в сумі 25 575 грн.
У серпні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним
позовом до ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на квартиру
та машину зі стягненням грошової компенсації відповідачці.
В обгрунтування позову посилався на те, що спірна квартира не
може бути визнана спільним майном подружжя, оскільки за рахунок
спільних грошей за квартиру лише частково було внесено 106 500
грн., а решту грошей сплачено за рахунок кредитних коштів,
отриманих ним особисто у ЗАТ "Акціонерний комерційний
промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Подільське
відділення Промінвестбанку в м. Києві", які він повинен сплачувати
та сплачує після розірвання шлюбу. Крім того, свідоцтво про право
власності на квартиру отримане лише в грудні 2005 року, тобто
після розірвання шлюбу. Тому просив стягнути з нього на користь
колишньої дружини половину коштів, які були сплачені в період
шлюбу на інвестування квартири, визнавши за ним право власності на
всю квартиру.
Також, зазначаючи, що спірний автомобіль є його особистим
майном, оскільки був придбаний за виручені ним кошти від продажу
квартири, яка належала йому до шлюбу, ОСОБА_2 просив визнати право
власності на автомобіль за ним.
Рішенням Iрпінського міського суду Київської області від 19
грудня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на спірну квартиру в рівних
частках - по 1/2 частині за кожним. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити
перешкод ОСОБА_1 у користуванні квартирою. Стягнуто з ОСОБА_2 на
користь ОСОБА_1 вартість 1/2 частини спірного автомобіля в розмірі
25 575 грн. Виділено в користування ОСОБА_1 з урахування інтересів
малолітнього сина кімнати площею 10,66 кв.м та 11,87 кв.м, а в
користування ОСОБА_2 кімнату площею 22,43 кв.м, решту приміщень
залишено в загальному користуванні. В іншій частині позовних вимог
ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2
відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 23 березня
2007 року зазначене рішення суду скасовано, ухвалено нове рішення,
яким позов ОСОБА_1 і зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на спірні квартиру та
автомобіль. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину
внесених подружжям у період шлюбу коштів на інвестування
будівництва спірної квартири в сумі 54 771 грн. 02 коп. та 1/2
частину вартості спірного автомобіля в розмірі 25 575 грн. У решті
позовних вимог ОСОБА_1 і зустрічних позовних вимог ОСОБА_2
відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення
апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм
матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення
суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення суду
повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким
суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу
згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі
повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються
як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду та
задовольняючи частково обидва позови, виходив із того, що на
момент припинення шлюбу подружжям і ведення спільного господарства
(червень 2005 року) спірна квартира не входила до обсягу спільно
нажитого майна, відповідач є стороною в кредитному договорі й він
повинен погашати зобов'язання перед третьою особою, а значить
відсутні підстави визнання за ОСОБА_1 права власності на її
частину.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не
можна.
З матеріалів справи вбачається, що 15 лютого 2005 року
ОСОБА_2 був укладений договір № 121 про дольову участь у
будівництві житла з передачею квартири до 31 березня 2005 року
(а.с. 12).
24 лютого 2005 року між ОСОБА_2 та Банком був укладений
договір № 57 про іпотечний кредит, відповідно до умов якого Банк
надав ОСОБА_2 кредит у сумі 22 тис. доларів США зі строком
повернення до 21 лютого 2015 року (а.с. 48-54).
Укладення цього договору було здійснено за згодою дружини
ОСОБА_2 - ОСОБА_1, а значить, що остання дала свою згоду на
отримання кредиту й у неї виник солідарний обов'язок перед Банком
щодо його погашення.
Повна вартість квартири в розмірі 223 339 грн. була сплачена
подружжям 23 лютого 2005 року в сумі 106 500 грн. за рахунок
спільних коштів (а.с. 47) та 24 лютого 2005 року в сумі 116 839
грн. за рахунок кредитних коштів, одержаних подружжям на підставі
договору про іпотечний кредит (а.с. 57). До моменту розірвання
шлюбу кредит за рахунок спільних коштів був частково погашений у
сумі 3 042 грн. 03 коп.
Відповідно до ч. 4 ст. 65 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір,
укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки
для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором,
використане в інтересах сім'ї.
У зв'язку з тим, що будинок був зданий в експлуатацію поза
межами строку, обумовленого договором, і після розірвання шлюбу -
27 вересня 2005 року (а.с. 69), свідоцтво про право власності на
квартиру ОСОБА_2 отримав 28 грудня 2005 року (а.с. 71).
Та обставина, що свідоцтво про право власності на квартиру
ОСОБА_2 було отримане після розірвання шлюбу, не є такою, що
позбавляє ОСОБА_1 права власності на її частину, оскільки квартира
збудована під час шлюбу за кошти подружжя, а відтак може бути
об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Щодо автомобіля, то висновок районного суду про те, що він
також є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки
придбаний у період шлюбу, відповідає дійсним обставинам справи.
Доказів про те, що автомобіль ОСОБА_2 придбав за особисті кошти,
що не належали сім'ї, не надано.
З урахуванням наведеного відповідно до вимог ст. 339 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення апеляційного суду підлягає скасуванню
із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Київської області від 23 березня
2007 року скасувати, залишивши в силі рішення Iрпінського міського
суду Київської області від 19 грудня 2006 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В.Гнатенко
Судді: В.М. Барсукова
В.Й. Косенко
В.I. Гуменюк
Л.I. Григор'єва