Суддя Верховного Суду України Ярема А.Г., розглянувши 11 лютого 2008 року касаційну скаргу Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 5 жовтня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 22 листопада 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", Севастопольської міської дирекції Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", третя особа - Державна судова адміністрація України, про стягнення одноразової страхової суми,

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що у зв'язку з виконанням відповідно до закону службових обов'язків судді йому заподіяно стійке ушкодження здоров'я. Висновком медико-соціальної експертної комісії йому встановлено 70 % втрати професійної працездатності.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII "Про статус суддів" та п. 7 Порядку та умов державного обов'язкового страхування життя і здоров'я суддів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 1994 року № 89 (89-94-п) , йому повинна була бути виплачена одноразова страхова сума за рахунок страхових платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню суддів в розмірі п'ятирічного заробітку.

Проте Севастопольська міська дирекція Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" не повністю врахувала його заробіток і виплатила вказану страхову суму лише в розмірі 74 160 грн.

Вважаючи, що відповідач не доплатив йому одноразову страхову суму в розмірі 184 083 грн., просив стягнути її з Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" на його користь.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 5 жовтня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 22 листопада 2007 року, позов задоволено, ухвалено стягнути з Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" на користь позивача одноразову страхову суму в розмірі 184 083,6 грн. та на користь держави судові витрати.

У обгрунтування касаційної скарги Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування судових рішень і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги і зміст оскаржуваних рішень не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись ст. 328 ЦПК України,

У відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", Севастопольської міської дирекції Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", третя особа - Державна судова адміністрація України, про стягнення одноразової страхової суми за касаційною скаргою Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 5 жовтня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 22 листопада 2007 року відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.