Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

суддів:

Лященко Н.П., Костенка А.В., Прокопчука Ю.В., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на спадкове майно, відшкодування матеріальної та моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання договору довічного утримання та шлюбу недійсними, визнання права власності на спадкове майно за заповітом; за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину та договору довічного утримання недійсними, визнання права власності на спадкове майно за заповітом,

в с т а н о в и в:

У серпні 2006 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що IНФОРМАЦIЯ_1 помер ОСОБА_4, з яким вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 29 грудня 2005 року. Згідно договору довічного утримання від 17 листопада 2005 року, укладеного між нею та ОСОБА_4., вона набула право власності на 59/100 часток квартири АДРЕСА_1 в м. Черкаси, а 41/100 частку даної квартири ОСОБА_4, за її ініціативою, заповів ОСОБА_2. Під час похорон ОСОБА_4., між нею та сім'єю ОСОБА_2 стався конфлікт і ОСОБА_3. нанесла їй побої. Посилаючись на викладене, просила скасувати заповіт, визнати за нею право власності на спадкове майно - спірну квартиру та грошові вклади на ім'я ОСОБА_4., стягнути з ОСОБА_2. витрати на лікування у зв'язку з нанесенням тілесних ушкоджень в розмірі 1000 грн. та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У жовтні 2006 рокуОСОБА_2. звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання договору довічного утримання та шлюбу недійсними, визнання права власності на спадкове майно за заповітом. В обгрунтування позову зазначав, що після смерті ОСОБА_5., померлої IНФОРМАЦIЯ_2, відкрилась спадщина на спадкове майно за заповітом - 1/2 частку спірної квартири, яку померла заповіла своїм онукам ОСОБА_2. та ОСОБА_3. На час смерті ОСОБА_5. він мешкав за кордоном, тому вклади за заповідальним розпорядженням переоформив у січні 2004 року, тоді ж отримав від ОСОБА_4. ювелірні вироби як спадок, тобто фактично прийняв спадщину. Після смерті ОСОБА_4. він дізнався, що між померлим та ОСОБА_1 було укладено договір довічного утримання та зареєстровано шлюб. Вважає, що на момент укладання договору довічного утримання ОСОБА_4 не був здатний усвідомлювати свої дії, умови договори довічного утримання ОСОБА_1 не виконувались, шлюб був зареєстрований фіктивно, без наміру створити сім'ю, спільне господарство не велося. Тому, просив встановити факт прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_5., визнати за ним право власності на спадкове майно за заповітом ОСОБА_5. - 1/4 частку спірної квартири, визнати свідоцтво про право на спадщину на ім'я ОСОБА_4. частково недійсним, визнати недійсним договір довічного утримання і шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, визнати за ним право власності за заповітом ОСОБА_4 на 41/100 частку спірної квартири та 59/100 часток в порядку спадкування за законом, визнати за ним право власності на грошові вклади та речі домашнього вжитку.

У листопаді 2006 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1. про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину та договору довічного утримання недійсними, визнання права власності на спадкове майно за заповітом, посилаючись на те, що після смерті ОСОБА_5., померлої IНФОРМАЦIЯ_2, відкрилась спадщина на спадкове майно за заповітом - 1/2 частку спірної квартири, яку померла заповіла їй та ОСОБА_2. Вона фактично прийняла спадщину, отримавши від ОСОБА_5. ювелірні вироби та валютний вклад в банку. Після смерті ОСОБА_4., вона дізналась, що він 19 лютого 2003 року отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_5. - 1/2 частку спірної квартири та за життя розпорядився даною квартирою, уклавши договір довічного утримання з ОСОБА_1 Просила встановити факт прийняття нею спадщини після ОСОБА_5. - 1/4 частку спірної квартири, визнати свідоцтво про право на спадщину на ім'я ОСОБА_4. недійсним, визнати недійсним указаний договір довічного утримання, визнати за нею право власності за заповітом на 1/4 частку спірної квартири.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 21 травня 2007 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано частково недійсним заповіт ОСОБА_4., складений 17 листопада 2005 року на користь ОСОБА_2., та встановлено право ОСОБА_4. на розпорядження на випадок смерті 73/300 спірної квартири. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно - 73/600 частки спірної квартири, 1/2 частку грошового вкладу по договору № 895/06-023-2080 банківського вкладу, відкритого 21 травня 2005 року в Черкаській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк", 1/2 частку грошового вкладу на депозитних рахунках від 27 серпня 2005 року в Дніпровській філії АТ "Укрінбанк" та від 8 вересня 2005 року, 1/2 частку грошового вкладу на депозитному рахунку від 8 вересня 2005 року в Черкаському ГРУ "Приватбанк", 1/2 частку грошових вкладів у Соснівському відділенні № 220 ВАТ "Ощадбанк" за №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4,НОМЕР_5.

Позов ОСОБА_2. задоволено частково. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину від 19 лютого 2003 року на ім'я ОСОБА_4. на 1/2 частку спірної квартири, встановлено право власності ОСОБА_4. на спадкове майно після смерті ОСОБА_5. на 1/3 частку квартири. Визнано за ОСОБА_2. право власності на спадкове майно - 73/600 частки спірної квартири, 1/2 частку грошового вкладу по договору № 895/06-023-2080 банківського вкладу, відкритого 21 травня 2005 року в Черкаській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк", 1/2 частку грошового вкладу на депозитному рахунку від 27 серпня 2005 року в Дніпровській філії АТ "Укрінбанк", 1/2 частку грошового вкладу на депозитному рахунку від 8 вересня 2005 року в Черкаському ГРУ "Приватбанк", 1/4 частку грошових вкладів у Соснівському відділенні № 220 ВАТ "Ощадбанк" за №№ НОМЕР_1, НОМЕР_4.

Позов ОСОБА_3. задоволено частково. Встановлено факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_5., померлої IНФОРМАЦIЯ_2. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину від 19 лютого 2003 року на ім'я ОСОБА_4. на 1/2 частку спірної квартири, встановлено право власності ОСОБА_4. на спадкове майно після смерті ОСОБА_5. на 1/3 частку квартири. Визнано за ОСОБА_3. право власності на 1/6 частку спірної квартири.

У касаційній скарзіОСОБА_2. просить зазначені рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України (1618-15) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України (1618-15) суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 21 травня 2007 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.