Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Головуючого - Яреми А.Г.,

Суддів: Данчука В.Г., Левченка Є.Ф.,

Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом дочірнього підприємства "ЕКОС" акціонерного товариства холдингової компанії (далі - АТ ХК) "Київміськбуд" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення без надання іншого жилого приміщення,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2006 року дочірнє підприємство "ЕКОС" АТ ХК "Київміськбуд" звернулося до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1. було надане ліжко-місце в гуртожитку по АДРЕСА_1 у м. Києві у зв'язку з її роботою на підставі строкового трудового договору, а на даний час вона звільнилась з роботи, крім того, ОСОБА_2, ОСОБА_3. не перебували та не перебувають у трудових відносинах із власником житла і проживали тимчасово, однак на вимогу звільнити житло відповідачки не реагують.

Позивач просив виселити відповідачок з кімнати АДРЕСА_1 у м. Києві без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 2 липня 2007 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. просять скасувати ухвалені в справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала за строковим трудовим договором бухгалтером ЖУ "Лівобережне" дочірнього підприємства "ЕКОС" АТ ХК "Київміськбуд", їй було видано ордер на право зайняття жилої площі в гуртожитку. 21 лютого 2006 року ОСОБА_1 звільнилася з роботи на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України (322-08) (за угодою сторін), а ОСОБА_2, ОСОБА_3. не перебували та не перебувають у трудових відносинах із АТ ХК "Київміськбуд".

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що ОСОБА_1 працювала за строковим трудовим договором і припинила роботу, тому підлягає виселенню на підставі статті 132 ЖК України (5464-10) , а ОСОБА_2 та ОСОБА_3. були поселені в гуртожиток тимчасово, відповідно до листа управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва та договору, укладеного між управлінням та ЖУ "Лівобережне" дочірнього підприємства "ЕКОС" строком до 31 грудня 2004 року, а на даний час немає законних підстав для проживання відповідачок у гуртожитку.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 129 ЖК України (5464-10) на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Згідно частин 1-3 статті 132 ЖК України (5464-10) сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням. Iнших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Таким чином, якщо гуртожиток надано особі у зв'язку з роботою, при вирішенні питання про її виселення без надання іншого жилого приміщення з'ясуванню підлягають вид трудового договору, укладеного між працівником та підприємством, установою, організацією, та з яких саме підстав він був припинений.

Заперечуючи проти позову, відповідачки посилались на те, що ОСОБА_1 звільнилася з роботи саме за угодою сторін, а не за власним бажанням без поважних причин, не за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину чи у зв'язку із закінченням строкового договору, тому вона не може бути виселена із гуртожитку без надання іншого жилого приміщення, крім того, ОСОБА_2, ОСОБА_3. вселились у гуртожиток на підставі виданих їм ордерів, а тому вони не є тимчасовими жильцями; копії ордерів на поселення в гуртожиток №№ 35, 36 від 6 жовтня 2005 року долучені до матеріалів справи.

Проте суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України (1618-15) на зазначене уваги не звернув, таких доводів відповідачок належним чином не перевірив, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин, встановив, що ОСОБА_1 звільнилася з роботи саме на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України (322-08) , натомість залишив поза увагою положення частин 1-3 статті 132 ЖК України (5464-10) і постановив рішення про її виселення без надання іншого жилого приміщення.

Крім того, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_2. та ОСОБА_3. ордери не видавались, проте залишив без належної оцінки такі ордери, підстави, обставини та порядок їх видачі, хоча копії ордерів було долучено до матеріалів справи.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України (1618-15) належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК України (1618-15) .

Керуючись статтею 336 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 2 липня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.