Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду

України в складі :

головуючого

Патрюка М.В.,

суддів:

Костенка А.В.,

Прокопчука Ю.В.,

Лященко Н.П.,

Пшонки М.П., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину,

в с т а н о в и л а:

У липні 2006 року позивачка звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2. про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину. Указувала, що 2 червня 1995 року ОСОБА_3. склала заповіт на квартиру АДРЕСА_1 у місті Хмельницькому на ім'я ОСОБА_4 (чоловіка позивачки). Після смерті ОСОБА_3., яка померла IНФОРМАЦIЯ_1, відкрилася спадщина на зазначену квартиру. Iз заявами про прийняття спадщини звернулися спадкоємець за заповітом ОСОБА_4. та спадкоємець за законом ОСОБА_5 Посилаючись на те, що ОСОБА_5. під час звернення із заявою про прийняття спадщини приховано факт розірвання шлюбу зі спадкодавцем, ОСОБА_1. просила визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину на 2/3 квартири АДРЕСА_1 у місті Хмельницькому: від 1 червня 2001 року, видане на ім'я ОСОБА_5., і від 3 лютого 2004 року, видане на ім'я ОСОБА_2., - яка є спадкоємцем останнього.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 12 червня 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати постановлені судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, а апеляційний суд погоджуючись з ним, виходили з того, що ОСОБА_3. і ОСОБА_5 проживали однією сім'єю та вели спільне господарство до дня смерті ОСОБА_3. Крім того, на час звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом ОСОБА_5 не знав про факт розірвання шлюбу зі спадкодавцем.

Висновки суду покладені в основу рішення про відмову в задоволенні позову, є помилковими й такими, що не відповідають вимогам матеріального права, яких суд дійшов із порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України (1618-15) рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 у місті Хмельницькому на підставі свідоцтва про право власності від 5 березня 1996 року належала ОСОБА_3. на праві особистої власності. Рішенням Хмельницького районного суду Хмельницької області від 4 квітня 1996 року шлюб між ОСОБА_3. та ОСОБА_5. розірвано. 3 вересня 1996 року розірвання шлюбу зареєстровано в міському відділі реєстрації актів цивільного стану Хмельницького міськрайонного управління юстиції (актовий запис 898). 2 червня 1995 року ОСОБА_3. складено заповіт на належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 у місті Хмельницькому на ім'я ОСОБА_4 IНФОРМАЦIЯ_2 ОСОБА_3. померла. 1 червня 2001 року Другою Хмельницькою державною нотаріальною конторою видане свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 у місті Хмельницькому на ім'я ОСОБА_5.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України (435-15) .

Відповідно до п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України (435-15) застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене до відносин спадкування необхідно застосовувати законодавство, що діяло на час відкриття спадщини, Цивільний кодекс Української РСР (1540-06) .

Згідно зі ст. 524 ЦК УРСР (1540-06) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка б належала кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка) (ст. 535 ЦК УРСР (1540-06) ).

Відповідно до ст. 39 КпШС України (2006-07) розірвання шлюбу провадиться в судовому порядку, а у випадках, передбачених ст. ст. 41 і 42 цього Кодексу, - органами реєстрації актів громадянського стану. Шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану ( ст. ст. 39, 44 Кодексу про шлюб та сім'ю (2006-07) Української РСР від 20 червня 1969 року, чинного на час розірвання шлюбу).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Хмельницького районного суду Хмельницької області від 4 квітня 1996 року шлюб між ОСОБА_5. та ОСОБА_3. розірвано (а.с. 11); 3 вересня 1996 року зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_3. та ОСОБА_5., про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис за № 898 (а.с. 12).

Ураховуючи, що розірвання шлюбу проведено з дотриманням вимог законодавства, чинного на час здійснення зазначених дій, висновок суду щодо необізнаності колишнього із подружжя про розірвання шлюбу не має правового значення при вирішенні питання про наявність або відсутність у нього права на спадкування за законом або права на спадкування обов'язкової частки за наявності заповіту.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що ухвалені без застосування ст. ст. 39, 44 КпШС України (2006-07) , ст. 535 ЦК УРСР (1540-06) з постановленням у справі нового рішення про задоволення позову відповідно до п. 5 ст. 336, ст. 341 ЦПК України (1618-15) .

Згідно зі ст. 88 ЦПК України (1618-15) стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись п. п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень, ст. 88, п. 5 ч. 2 ст. 336, ст. ст. 341, 344 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 12 червня 2007 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину на 2/3 квартири АДРЕСА_1 у місті Хмельницькому: від 1 червня 2001 року, видане на ім'я ОСОБА_5., і від 3 лютого 2004 року, видане на ім'я ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17 грн. судового збору та 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення оскарженню не підлягає.