Колегія суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого: Яреми А.Г.

Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Галицького районного управління юстиції м. Львова про визначення частки боржника,

в с т а н о в и л а :

У березні 2006 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Галицького районного управління юстиції м. Львова Павлишин Ю.О. звернувся у суд із поданням про визначення частки ОСОБА_1 в спільному майні подружжя - в квартирі АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивував свої тим, що 20 лютого 2002 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого 16 жовтня 2001 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 22 000 грн. боргу.

Оскільки квартира належить дружині боржника ОСОБА_3 і право власності на квартиру виникло в період шлюбу з боржником - у 2002 році, державний виконавець просив визначити частку боржника у спільному майні з метою виконання судового рішення.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 29 червня 2006 року подання державного виконавця задоволено. Визначено, що ОСОБА_1 належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2006 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 29 червня 2006 року відмовлено, а апеляційну скаргу залишено без розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для прийняття та розгляду апеляційної скарги, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України (1618-15) підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України (1618-15) суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями статті 337 ЦПК України (1618-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції і залишаючи апеляційну скаргу без розгляду, апеляційний суд, давши оцінку наявним доказам обгрунтовано прийшов до висновку про пропуск ОСОБА_3 передбаченого ст.294 ЦПК України (1618-15) строку на оскарження ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 29 червня 2006 року.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що ухвалу апеляційного суду постановлено з додержанням судом норм процесуального права і доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України (1618-15) підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.336, 342, 343 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2006 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.