РIШЕННЯ
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     23 січня 2008 року
 
     м. Київ
 
        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
 
                Верховного Суду України в складі:
     головуючого
 
     Патрюка М.В.,
 
     суддів:
 
     Костенка А.В.,
 
     Лященко Н.П.,
 
     Прокопчука Ю.В.,
 
     Пшонки М.П.,-
 
     розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
закритого акціонерного товариства комерційний банк (далі - ЗАТ КБ)
"Приватбанк",  ОСОБА_2  про  захист  честі,  гідності  та  ділової
репутації,
 
                      в с т а н о в и л а :
 
     У лютому 2006 року ОСОБА_1 пред'явив у суді позов до  ЗАТ  КБ
"Приватбанк",  ОСОБА_2  про  захист  честі,  гідності  та  ділової
репутації.
 
     Обгрунтовував свої вимоги тим, що 27  вересня  2005  року  на
адресу голови ДПА в Донецькій області та начальника РУБК ОДПС  ДПА
в Донецькій області від директора Красноармійської  філії  ЗАТ  КБ
"Приватбанк" надійшла скарга, в якій зазначено, що в  червні  2004
року та серпні 2005 року начальник слідчого відділення  податкової
міліції Красноармійської ОДПI ОСОБА_1 використовуючи своє службове
становище з корисливих  мотивів,  втручався  в  діяльність  банку,
висловлював погрози на адресу банку та  його  співробітників  і  є
корумпованою особою.
 
     Посилаючись  на  зазначені  обставини,  позивач  просив   суд
зобов'язати відповідачів спростувати поширену ними інформацію, яка
не відповідає дійсності, порочить його честь, гідність  та  ділову
репутацію, а також стягнути з відповідачів 50 000  грн.  моральної
шкоди.
 
     У  подальшому  ОСОБА_1  відмовився  від  позову   в   частині
відшкодування моральної шкоди.
 
     Рішенням  Красноармійського  міськрайонного  суду   Донецької
області від 27 листопада 2006 року, залишеним  без  зміни  ухвалою
апеляційного суду Донецької області від 22 лютого 2007 року, позов
ОСОБА_1 задоволено. Визнано такими, що не відповідають  дійсності,
обставини, викладені в скарзі від 27 вересня 2005 року про те,  що
ОСОБА_1:
 
     1) у серпні 2005 року був  присутнім  при  бесіді  працівника
банку з його дружиною і, керуючись корисливими мотивами, втручався
у процес бесіди, використовуючи своє службове повноваження;
 
     2) активно впливає на розвиток приватного бізнесу дружини;
 
     3) має великі зв'язки в правоохоронних органах і кримінальних
структурах;
 
     4) має можливість нанести шкоду гр. ОСОБА_3;
 
     5) має можливість нанести шкоду Приватбанку шляхом проведення
дій, які паралізують роботу  відділення  "Красноармійської  філії"
Приватбанку;
 
     6) поводиться негідно, принижуючи своєю  поведінкою  честь  і
гідність своїх колег;
 
     7)  використовуючи  надану   владу,   у   своїх   корисливих,
корумпованих цілях, навмисно заради досягнення своїх  матеріальних
благ, зневажаючи законність, норми  міліцейської  етики,  людської
моралі,  весь  період  розмови  нагадував  про   свої   необмежені
можливості заподіяти шкоду кожному, хто стане на його шляху;
 
     8) відкрито висловлював, що якщо банк не спише  борг  з  його
дружини, то будуть проблеми в банку і в ОСОБА_3;
 
     Зобов'язано  відповідачів  спростувати  викладену  в   скарзі
інформацію, подавши спростування в  письмовій  заяві,  спрямованій
голові ДПА в Донецькій області  та  начальнику  РУБК  ОДПС  ДПА  у
Донецькій області.
 
     У касаційній скарзі ЗАТ  КБ  "Приватбанк"  просить  скасувати
постановлені судові рішення, посилаючись на порушення судами  норм
матеріального та процесуального права.
 
     Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
 
     Відповідно до ст. 277 ЦК України  ( 435-15 ) (435-15)
          фізична  особа,
особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї
недостовірної інформації, має  право  на  відповідь,  а  також  на
спростування цієї інформації.
 
     Судом установлено, що 27 вересня 2005 року на  адресу  голови
ДПА в Донецькій області та начальника РУБК ОДПС  ДПА  в  Донецькій
області від директора Красноармійської філії ЗАТ  КБ  "Приватбанк"
надійшла  скарга,  в  якій  директор  висловила  свою  думку   про
поведінку  начальника  слідчого  відділення   податкової   міліції
Красноармійської ОДПI ОСОБА_1 і просила вжити заходи реагування.
 
     Проте звернення до правоохоронного чи  державного  органу  із
заявою або скаргою про неправомірні  дії  іншої  особи,  якщо  цей
орган наділений владними повноваженнями щодо поновлення законності
у відповідних  відносинах  чи  застосування  передбачених  законом
санкцій до правопорушника,  не  може  розцінюватись  як  поширення
неправдивих відомостей, якщо не встановлено, що фактично метою цих
дій було приниження честі, гідності та  ділової  репутації  певної
особи.
 
     Крім того, як убачається зі  змісту  скарг,  наведені  в  них
висловлювання  є  оціночними  судженнями  відповідачки,  критичною
оцінкою певних фактів і недоліків,  що  мали  місце  в  діяльності
позивача на вищезазначеній посаді.
 
     Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України у  справі
за конституційним  зверненням  громадянина  ОСОБА_4  про  офіційне
тлумачення положення ч. 1 ст. 7  ЦК  УРСР  ( 1540-06 ) (1540-06)
          (справа  №
1-9/2003 від 10 квітня  2003  року  №8-рн/2003),  межі  допустимої
інформації щодо посадових осіб можуть  бути  ширшими  порівняно  з
межами такої ж інформації  щодо  звичайних  громадян.  Тому,  якщо
посадові чи службові особи діють без правових підстав, мають  бути
готовими до критичного реагування з боку суспільства.
 
     Право висловлювати судження, оцінки, думки гарантовано ст. 34
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        . Це право  закріплено  також  в
ст.10 Європейської конвенції "Про захист прав  людини  і  основних
свобод",   яка   відповідно   до   ст.   9   Конституції   України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
         є складовою частиною національного законодавства.
 
     З  урахуванням  викладеного  в  судових  інстанцій  не   було
законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1
 
     Зважаючи на те, що  у  справі  не  вимагається  збирання  або
додаткової перевірки доказів, обставини справи  встановлені  судом
повно й  правильно,  але  допущено  помилку  в  застосуванні  норм
матеріального  права,  -  оскаржувані  судові  рішення  підлягають
скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
 
     Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
 
                         в и р і ш и л а:
 
     Касаційну   скаргу    закритого    акціонерного    товариства
комерційний банк "Приватбанк" задовольнити.
 
     Рішення  Красноармійського  міськрайонного   суду   Донецької
області від 27 листопада 2006 року  та  ухвалу  апеляційного  суду
Донецької області від 22 лютого 2007 року скасувати.
 
     У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
 
     Рішення оскарженню не підлягає.
 
 
 
     Головуючий
 
 
 
     М.В. Патрюк
 
     Судді:
 
 
 
     А.В. Костенко
 
 
 
     Н.П. Лященко
 
 
 
     Ю.В. Прокопчук
 
 
 
     М.П. Пшонка