У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Сеніна Ю.Л.,
суддів:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I., Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове
майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1,
ОСОБА_2, Тернопільського районного бюро технічної інвентаризації,
третя особа Тернопільська районна державна нотаріальна контора,
про визнання права власності на спадкове майно і визнання частково
недійсним реєстраційного посвідчення, за касаційною скаргою
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Тернопільської
області від 26 грудня 2006 року,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2005 року ОСОБА_1. звернувся в суд із названим
позовом.
Зазначав, що станом на 1 липня 1990 року в колгоспному дворі
АДРЕСА_1 мешкали його бабуся ОСОБА_5. - голова двору, його мати
ОСОБА_6. та він - члени двору.
Після смерті бабусі, що настала IНФОРМАЦIЯ_1, ніхто із
спадкоємців не оформив спадщину на належну їй 1/3 частину
житлового будинку.
Після смерті матері, що настала IНФОРМАЦIЯ_2, його брат
ОСОБА_2. із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори
не звертався та не заперечує його права на спадкову частку
будинку. Він постійно проживає в спірному будинку і після смерті
матері прийняв належну їй частку цього будинку.
Оскільки за життя бабусі і матері правовстановлюючі документи
на житловий будинок їм не видавалися, це перешкоджає йому оформити
спадщину в установленому законом порядку, в зв'язку з чим позивач
просив суд визнати за ним в порядку спадкування право власності на
2/3 частини спірного будинку.
Справа розглядалася судами неодноразово.
У вересні 2006 року ОСОБА_4. та ОСОБА_3. пред'явили
зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Тернопільського районного
бюро технічної інвентаризації, третя особа Тернопільська районна
державна нотаріальна контора, про визнання права власності на
спадкове майно і визнання частково недійсним реєстраційного
посвідчення.
Посилались на те, що після смерті ОСОБА_5, що настала
IНФОРМАЦIЯ_1, дійсно відкрилась спадщина на належну їй 1/3 частку
спірного будинку.
Проте спадкове майно ОСОБА_5 прийняли як дочка померлої -
ОСОБА_6., так і її син - ОСОБА_7, який після смерті матері отримав
свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належну їй
земельну частку (пай).
Після смерті ОСОБА_7, що насталаIНФОРМАЦIЯ_3, вони, як його
дружина і син та спадкоємці першої черги за законом, на підставі
ст. 549 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
1963 року прийняли належне спадкодавцю
майно, про що свідчить нотаріально посвідчена угода від 28 січня
2004 року про поділ між ними майна померлого ОСОБА_7
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_4. та ОСОБА_3. просили
визнати за кожним з них в порядку спадкування за законом після
померлогоIНФОРМАЦIЯ_3 ОСОБА_7 право власності на 1/12 частину
спірного будинку та визнати частково недійсним реєстраційне
посвідчення № 608 від 20 березня 2006 року в частині реєстрації за
ОСОБА_1 права власності на 2/3 частини цього будинку.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської
області від 2 листопада 2006 року первісний позов задоволено
частково: визнано за ОСОБА_1 право власності на 10/12 часток
житлового будинку №АДРЕСА_1 Тернопільського району Тернопільської
області, а зустрічний позов задоволено повністю: визнано за
ОСОБА_4 і ОСОБА_3. право власності на 1/12 частку цього будинку за
кожним, визнано частково недійсним реєстраційне посвідчення № 608
від 20 березня 2006 року, видане на ім'я ОСОБА_1
Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 26
грудня 2006 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове
рішення, яким первісний позов задоволено: визнано за ОСОБА_1 в
порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_6.
право власності на 2/3 частки спірного житлового будинку, а в
зустрічному позові відмовлено.
В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_4. та ОСОБА_3.
посилаються на неправильне застосування судом апеляційної
інстанції норм матеріального права та порушення норм
процесуального права, в зв'язку з чим ставлять питання про
скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення
місцевого суду.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення
про задоволення первісного позову й відмову в зустрічному позові,
апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_7, прийнявши частину
спадкового майна (земельний пай) після смерті матері за заповітом,
не вчинив дій, як спадкоємець за законом, на прийняття решти
спадкового майна (спірного житлового будинку), а тому ОСОБА_4. і
ОСОБА_3. не мають права на спадкування після його смерті частини
спірного будинку.
Проте погодитись з таким висновком апеляційного суду не
можна, виходячи з наступного.
Статтею 549 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
1963 року, що діяв на час
виникнення спірних правовідносин, визначалося, що спадкоємець
прийняв спадщину; якщо він фактично вступив в управління або
володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній
конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Згідно ст. 537 цього Кодексу - частина майна, що залишилась
незаповіданою, розподіляється між спадкоємцями за законом,
закликаними до спадкоємства в порядку статей 529 - 533 цього
Кодексу.
До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за законом,
яким інша частина майна була залишена за заповітом, якщо в
заповіті не передбачено інше.
Судами встановлено, що станом на 1 липня 1990 року в
колгоспному дворі АДРЕСА_1мешкали позивач, його мати ОСОБА_6., як
члени двору, та його бабуся ОСОБА_5. - голова двору, а тому на
підставі закону кожен з них став власником 1/3 частки цього
будинку.
Задовольняючи зустрічний позов, місцевий суд дійшов висновку,
що після смерті ОСОБА_5, яка настала IНФОРМАЦIЯ_1, спадкове майно
прийняла її дочка ОСОБА_6., яка постійно проживала у спірному
будинку, та син померлої - ОСОБА_7, який на підставі заповіту
також прийняв спадщину на земельну частку /пай/ після смерті
матері. В свою чергу після його смерті, що насталаIНФОРМАЦIЯ_3,
ОСОБА_3. та ОСОБА_4. прийняли належне йому спадкове майно.
Висновок місцевого суду про те, що ОСОБА_7 після смерті
матері ОСОБА_5 прийняв спадщину, а тому його спадкоємці: син -
ОСОБА_3. та дружина - ОСОБА_4. мають право на прийняття належної
йому частки спадщини - 2/12 частин спірного будинку грунтується на
матеріалах справи та відповідає вимогам закону, оскільки прийняття
спадкоємцем частини спадкового майна відповідно до вимог ст. 548
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
1963 року свідчило про прийняття ним спадщини
в цілому.
Згідно ст. 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
- установивши, що
апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із
законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду
апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої
інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 26
грудня 2006 року скасувати, а рішення Тернопільського
міськрайонного суду Тернопільської області від 2 листопада 2006
року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Ю.Л. Сенін
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.I. Охрімчук
Я.М. Романюк