У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гнатенка А.В.,
суддів: Григор'євої Л.I., Данчука В.Г.,
Гуменюка В.I., Косенка В.Й., -
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3про визнання дійсними договорів
купівлі-продажу частин будинку та права власності на жилий
будинок, за касаційною скаргою ОСОБА_3на рішення апеляційного суду
Миколаївської області від 7 серпня 2007 року,
встановила:
У березні 2007 року позивач звернувся в суд із зазначеним
позовом, мотивуючи вимоги тим, що в 2003 році купив у ОСОБА_3
будинок АДРЕСА_1, сплативши за нього протягом 2004 - 2007 років 9
600 грн.
Посилаючись на те, що письмові договори купівлі-продажу
вказаного будинку не укладалися, а з ОСОБА_2 він не був знайомий,
гроші їй не передавав і не домовлявся про купівлю-продаж спірного
будинку, ОСОБА_1 просив визнати дійсними договори купівлі-продажу
частин цього будинку та визнати за ним право власності на спірний
будинок.
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області
від 11 травня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 7 серпня
2007 року рішення Баштанського районного суду Миколаївської
області від 11 травня 2007 року в частині відмови в задоволенні
позову про визнання дійсним договору купівлі-продажу частини
будинку та визнання права власності скасовано й ухвалено нове
рішення про задоволення цих вимог. Визнано дійсним договір
купівлі-продажу 1/2 частини спірного будинку, укладений 18 січня
2006 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_1, з визнанням за останнім права
власності на 1/2 частину цього майна. У іншій частині рішення
залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі
ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду Миколаївської
області від 7 серпня 2007 року та залишити в силі рішення суду
першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування
апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм
процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а рішення
апеляційного суду - скасуванню із залишенням у силі рішення суду
першої інстанції з таких підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_2 (з 3 січня 1997 року) та
ОСОБА_3 (з січня 2007 року) на праві спільної часткової власності
в рівних частках належить спірний жилий будинок.
У 2003 році між позивачем та ОСОБА_3, який на той час не був
співвласником указаного жилого будинку, відбулася домовленість
щодо купівлі-продажу цього будинку, у зв'язку з чим 20 січня 2005
року та 18 січня 2006 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 6 770 грн.
Крім того, установлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у письмовій
формі договір купівлі-продажу будинку або його частини не
укладався, домовленості з усіх істотних умов такого договору
(вартості будинку, моменту переходу права власності) досягнуто не
було. ОСОБА_2 згоди на продаж своєї частини будинку не надавала,
не продавала її, гроші за неї не отримувала.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання дійсними
договорів купівлі-продажу частин спірного будинку та визнання
права власності на цей будинок, суд першої інстанції виходив із
відсутності підстав вважати вказані договори укладеними,
обгрунтовуючи такий висновок нормами ст. 638 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони
в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та
відсутністю такої згоди між сторонами, оскільки позивач не надав
будь-яких письмових доказів щодо остаточної домовленості сторін, а
відповідачі заперечують факт досягнення такої згоди.
При цьому відповідно до ст. ст. 212, 213 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
суд повно й всебічно з'ясував обставини справи та
надав належну оцінку наявним у справі доказам (договір
купівлі-продажу між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - а.с. 5, розписки від 20
січня 2005 року та від 18 січня 2006 року - а.с.12, 13).
Скасовуючи законне й обгрунтоване рішення суду першої
інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання
дійсним договору купівлі-продажу частини спірного будинку та
ухвалюючи нове рішення про визнання дійсним договору
купівлі-продажу 1/2 частини цього будинку, укладеного 18 січня
2006 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_1, з визнанням за ОСОБА_1 права
власності на 1/2 частину цього майна, апеляційний суд не
застосував вимоги ч. 1 ст. 639, чч. 2, 3 ст. 640, ч. 1 ст. 657 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, залишив поза увагою той факт, щоОСОБА_3 не мав
права розпорядження спірним жилим будинком, у тому числі права
передання його позивачу, оскільки на момент домовленості з
позивачем не був власником цього будинку, та дійшов помилкового
висновку про дійсність указаного договору купівлі-продажу на
підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зазначаючи, що
сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що
підтверджується розписками, і відбулося виконання цього договору,
алеОСОБА_3 ухилився від його нотаріального посвідчення.
Таким чином, апеляційний суд неправильно застосував норми
матеріального права, у зв'язку з чим відповідно до ст. 339 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення апеляційного суду підлягає скасуванню
із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3задовольнити.
Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 7 серпня
2007 року скасувати, залишити в силі рішення Баштанського
районного суду Миколаївської області від 11 травня 2007 року
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Гнатенко
Судді: Л .I. Григор'єва
В.I. Гуменюк
В.Г. Данчук
В.Й. Косенко