2а-16901/12/2670 Про визнання протиправними дії ДПІ щодо проведення документальної зустрічної звірки ТОВ, оформлених актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за відповідний період, визнання протиправними висновки ДПІ про наявність ознак фіктивності підприємства та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ, викладені в зазначеному акті - 24.01.2018 Прийняття

У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Соло-25" (далі - позивач, ТОВ "Соло-25") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС), в якому просило суд: визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної зустрічної звірки ТОВ "Соло-25", оформлених актом від 29 серпня 2012 року №1228/22-40/30399950 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Соло-25" щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за період 01.05.2012 по 31.07.2012 року"; визнати протиправними висновки відповідача про наявність ознак фіктивності підприємства та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Соло-25", викладені в акті від 29 серпня 2012 року №1228/22-40/30399950 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Соло-25" щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за період з 01.05.2012 по 31.07.2012 року".

Позовні вимоги мотивовано тим, що податковий орган не наділений повноваженнями визнавати нікчемними правочини, що укладені суб'єктами господарювання; висновки відповідача про безтоварність операцій та нікчемність правочинів зроблені без дослідження первинних документів та документів бухгалтерської і фінансової звітності; перевірка проведена з порушенням процедури, визначеної Податковим кодексом України (2755-17) .

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.01.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.01.2013 скасовано, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС по проведенню перевірки ТОВ "Соло-25" з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.05.2012 по 31.07.2012, оформлених актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Соло-25" від 29.08.2012 № 1228/22-40/30399950. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що дії відповідача щодо проведення зустрічної звірки та складення акту за результатами такої звірки та включення до акту відповідних висновків, не порушують право позивача, а такі діє є лише збиранням доказової інформації податковим органом.

Позивач своїм процесуальним правом не скористався, заперечення на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду її по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ані дії по проведенню зустрічної звірки, ані викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки висновки ніяким чином не порушують право платника податків та жодних правових наслідків, які могли би порушувати такі права, в розглядуваному випадку не виникає.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що зміст акта про неможливість проведення зустрічної звірки свідчить про те, що податковим органом фактично була проведена непередбачена в плані роботи невиїзна документальна перевірка. Оскільки підстав для проведення такої перевірки у податкового органу не було, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій по проведенню перевірки ТОВ "Соло-25".

З такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовою особою ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статей 78, 79 Податкового кодексу України проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Соло-25", за результатами якої складено акт від 29.08.2012 № 1228/22-40/30399950 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Соло-25" з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами у зв'язку з відсутністю позивача за податковою адресою, якими сформовано податковий кредит за період з 01.05.2012 по 31.07.2012 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 188.1 статті 188 та пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, крім того встановлено порушення пунктів 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статей 228, 626, 629, 650, ст. 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.05.2012 року по 31.07.2012 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає хибними висновки суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, порядок та підстави проведення зустрічної звірки регулюються положеннями пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України та Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 (1232-2010-п) .

Водночас, зі змісту акта від 29.08.2012 № 1228/22-40/30399950 вбачається, що податковим органом вчинено дії на підставі статей 78, 79 Податкового кодексу України, якими встановлено та регулюється порядок проведення документальних позапланових перевірок та документальних невиїзних перевірок. Крім того, висновки акту від 29.08.2012 № 1228/22-40/30399950 свідчать, що податковим органом фактично були вчинені дії по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки висновки про нереальність господарських операцій між платником податків та його контрагентами можуть бути зроблені за результатами аналізу первинних документів такого платника. При цьому, в акті від 29.08.2012 № 1228/22-40/30399950 вказано, що перевірку проведено за результатами аналізу даних інформаційних систем податкового органу.

Як зазначено у пункті 79.1 статті 79 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), документальна невиїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Підстави для проведення позапланових перевірок визначені статтею 78 Податкового кодексу України.

Положення пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України визначає, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Відповідно до абзацу другого пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Отже, лише дотримання встановлених умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, може бути належною підставою для проведення такої перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що фактично податковим органом було вчинено дії по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, за результатами якої складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки. При цьому, встановленої Податковим кодексом України (2755-17) процедури проведення такої перевірки, податковим органом дотримано не було, що є підставою для визнання протиправними дій відповідача щодо проведення такої перевірки.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.