У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України у складі:
головуючого
Сеніна Ю.Л.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Охрімчук Л.I.,
Лихути Л.М.,
Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Хустського
міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,
ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22,
ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_28, ОСОБА_29,
ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35,
ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41,
ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47,
ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53,
ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59,
ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65,
ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72,
ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76 до закритого акціонерного
товариства "Управління механізації будівництва", Хустської міської
ради, Хустського державного підприємства технічної інвентаризації,
ОСОБА_77, ОСОБА_78, треті особи: приватний нотаріус Хустського
районного нотаріального округу ОСОБА_79, орган опіки і піклування
Хустської міської ради - про визнання незаконними рішення,
свідоцтв про право власності на об'єкт нерухомого майна та про
реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування державної
реєстрації права власності, визнання недійсним договору
купівлі-продажу гуртожитку, за касаційними скаргами першого
заступника прокурора Закарпатської області та виконавчого комітету
Хустської міської ради на рішення апеляційного суду Закарпатської
області від 8 травня 2007 року,
в с т а н о в и л а :
у березні 2006 року Хустський міжрайонний прокурор (далі -
прокурор) звернувся до суду в інтересах зазначених осіб з позовом
до закритого акціонерного товариства "Управління механізації
будівництва" (далі - ЗАТ-УМБ), Хустської міської ради, Хустського
державного підприємства технічної інвентаризації, ОСОБА_77,
ОСОБА_78, треті особи: приватний нотаріус Хустського районного
нотаріального округу ОСОБА_79, орган опіки і піклування Хустської
міської ради - про визнання незаконними рішення, свідоцтв про
право власності на об'єкт нерухомого майна та про реєстрацію права
власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права
власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу гуртожитку.
Свої вимоги прокурор мотивував тим, що 26 грудня 2005 року
між ЗАТ-УМБ та ОСОБА_77 і ОСОБА_78. укладено договір
купівлі-продажу гуртожитку по АДРЕСА_1, а 27 грудня 2005 року
покупцям, які є відповідачами -ОСОБА_77. та ОСОБА_78 Хустським
державним підприємством технічної інвентаризації було видано
свідоцтво про реєстрацію за ними права власності на дану будівлю.
Зазначений договір, на думку прокурора, є недійсним, оскільки
вчинений з порушенням вимог ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та Закону
України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та
безпритульних дітей" ( 2623-15 ) (2623-15)
. Зокрема, при укладанні договору
не враховано, що в гуртожитку проживає 49 осіб, в тому числі
четверо неповнолітніх, а тому дана угода суперечить моральним
засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), а також
угода вчинена без згоди органи опіки та піклування, що суперечить
ст. 12 зазначеного Закону. Посилаючись на вказані обставини,
прокурор просив ухвалити рішення, яким визнати недійсним укладений
між відповідачами договір купівлі-продажу будівлі гуртожитку та
визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію права власності на
будівлю гуртожитку за відповідачами ОСОБА_77 та ОСОБА_78.
Під час розгляду справу прокурор збільшив позовні вимоги,
залучив у справі в якості відповідачів Хустську міську раду та
Хустське державне підприємство технічної інвентаризації. Крім
вимог, зазначених у первісному позові, просив визнати недійсними
також рішення виконавчого комітету Хустської міської ради від 30
січня 2002 року про оформлення права власності на будівлю
гуртожитку за ЗАТ-УМБ, свідоцтва про право власності на будівлю
гуртожитку, виданого 1 лютого 2002 року та просив скасувати
державну реєстрацію права власності на будівлю гуртожитку за
ЗАТ-УМБ. Додаткові вимоги прокурор мотивував тим, що виконком
міської ради оформив ЗАТ-УМБ право власності на будівлю гуртожитку
безпідставно, без наявності у відповідача правовстановлюючих
документів на гуртожиток та з грубим порушенням чинного та той час
законодавства.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від
7 грудня 2006 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано
недійсними рішення виконкому Хустської міської ради від 30 січня
2002 року № 17 про оформлення за ЗАТ-УМБ права власності на
будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 та свідоцтво про право власності на
зазначену будівлю, видане ЗАТ-УМБ 1 лютого 2005 року № 3325.
Скасовано державну реєстрацію права власності ЗАТ-УМБ на зазначену
будівлю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу зазначеного
гуртожитку, укладений між ЗАТ-УМБ та ОСОБА_78. і ОСОБА_77 26
грудня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Хустського
районного нотаріального округу ОСОБА_79., за реєстром № 9446.
Визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію права власності на
нерухоме майно вказаної будівлі гуртожитку, виданого Хустським
державним підприємством технічної інвентаризаціїОСОБА_77.,
ОСОБА_78 за реєстром № 121459415 від 27 грудня 2005 року.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 8 травня
2007 року зазначене рішення суду першої інстанції в частині
вирішення вимоги прокурора про визнання недійсним договору
купівлі-продажу будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1, укладеного 26
грудня 2005 року між ЗАТ-УМБ та ОСОБА_78. і ОСОБА_77 та визнання
недійсним свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме
майно вказаної будівлі гуртожитку від 27 грудня 2005 року
скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у позові в
цій частині відмовлено.
В касаційних скаргах перший заступник прокурора Закарпатської
області та виконавчий комітет Хустської міської ради просять
скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в
задоволенні позову та в цій частині залишити в силі рішення суду
першої інстанції, яким позов задоволено, як таке, що було
помилково скасовано апеляційним судом.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши
матеріали справи та перевіривши наведені у скаргах доводи, колегія
суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають до
задоволення.
Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині
вирішення вимоги про визнання недійсними договору купівлі-продажу
будівлі гуртожитку та свідоцтва про реєстрацію права власності на
неї та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у позові,
апеляційний суд виходив з того, що сторонами зазначеного договору
купівлі-продажу будівлі гуртожитку дотримано вимоги ст.ст. 655,
657 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а також у в їх діях відсутнє порушення
ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних
громадян та безпритульних дітей" ( 2623-15 ) (2623-15)
, оскільки зазначений
закон набрав чинності з 1 січня 2006 року, а оспорюваний договір,
який посвідчений нотаріально та внесений до реєстру правочинів 26
грудня 2005 року, укладено до набрання чинності зазначеним
законом, тому норми цього закону не можуть застосовуватись до
такої угоди. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що
оспорюваний договір купівлі-продажу будівлі гуртожитку за своїм
змістом та формою відповідає вимогам закону, не суперечить
моральним засадам суспільства та ст. 12 Закону України "Про основи
соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей"
( 2623-15 ) (2623-15)
.
У зв'язку з тим, що, як вважав апеляційний суд, ОСОБА_78 і
ОСОБА_77 як добросовісні набувачі придбали будівлю гуртожитку за
відплатним договором, тому відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
підстав для визнання недійним зазначеного оспорюваного
договору купівлі-продажу цієї будівлі немає.
Однак з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися
не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд
розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи
юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах
заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,
які беруть участь у справі.
В обгрунтування позову прокурор, зокрема, посилався на те, що
оспорюваний договір укладений з порушенням норм ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, оскільки спірний об'єкт відчужила особа, яка не була
його власником, тобто зміст правочину суперечить ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, що відповідно до ч. 1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
є підставою для визнання його недійсним.
Такого ж висновку дійшов і суд першої інстанції, визнаючи
недійсними оспорюваний договір купівлі-продажу зазначеної будівлі
гуртожитку та свідоцтво про реєстрацію права власності на нерухоме
майно вказаної будівлі гуртожитку, виданогоОСОБА_77. та ОСОБА_78
27 грудня 2005 року. При цьому суд першої інстанції вказав, що
відповідно до ст. 658 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
право продажу товару,
крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених
законом, належить власникові товару, а ЗАТ-УМБ, укладаючи
оспорюваний договір, розпорядилось майном, яке йому не належало.
Таке рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм
матеріального та процесуального права.
Цей висновок суду першої інстанції апеляційний суд не
спростував і до протилежного вмотивованого висновку не дійшов, а
помилково застосував до спірних правовідносин ст. 338 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, яка встановлює право власника на витребування майна
від добросовісного набувача, хоча громадяни, в чиїх інтересах
прокурором заявлено позов власниками гуртожитку не були.
Таким чином, апеляційним судом помилково скасовано судове
рішення, ухвалене згідно із законом, що відповідно до ст. 339 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
є підставою для скасування рішення
апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої
інстанції.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339, п. 4 ч. 1 ст. 344 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів Судової палати у цивільних
справах Верховного Суду України,
у х в а л и л а :
касаційні скарги першого заступника прокурора Закарпатської
області та виконавчого комітету Хустської міської ради
задовольнити.
Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 8 травня
2007 року в частині вирішення позовної вимоги про визнання
недійсними договору купівлі-продажу будівлі гуртожитку по вул.
Кубинця, 4 в м. Хуст від 26 грудня 2005 року та свідоцтва про
реєстрацію права власності на нього, виданого 27 грудня 2005 року
на ім'я ОСОБА_78 та ОСОБА_77 скасувати та в цій частині залишити в
силі рішення Хустського районного суду від 7 грудня 2006 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Л. Сенін
Судді: Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.I. Охрімчук
Я.М. Романюк