У Х В А Л А
Iменем України
16 січня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Костенка А.В.,
Прокопчука Ю.В.,
Лященко Н.П.,
Пшонки М.П., -
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Хмельницької обласної державної телерадіокомпанії
"Поділля - Центр" про поновлення на роботі, стягнення середнього
заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної
шкоди,
в с т а н о в и л а:
3 квітня 2006 року ОСОБА_1 пред'явив у суді позов до
Хмельницької обласної державної телерадіокомпанії "Поділля -
Центр" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за
час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Зазначав, що працював у відповідача на посаді редактора
відділу з оперативної інформації та хроніки з 10 червня 2005 року.
Наказами відповідача від 5 січня 2006 року № 2, від 31 січня
2006 року № 11 на нього накладені дисциплінарні стягнення.
Наказом від 15 березня 2006 року № 27-к його звільнено з
роботи з 17 березня 2006 року за п. 3 ст. 40 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
у зв'язку з систематичне невиконання службових
обов'язків.
Посилаючись на відсутність зі свого боку порушень трудових
обов'язків, а відповідно й підстав для накладення дисциплінарних
стягнень, позивач просив позов задовольнити.
У березні 2007 року ОСОБА_1 доповнивши свої позовні вимоги,
просив визнати незаконними накази від 5 січня 2006 року № 2, від
31 січня 2006 року № 11 та від 15 березня 2006 року № 27-к.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 березня
2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Хмельницької області від 3 травня 2007 року, у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення,
а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції,
посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального
права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення суду
повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного
судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно
з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу
своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були
досліджені в судовому засіданні.
Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.
За п. 3 ст. 40 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
трудовий договір може
бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без
поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором
або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до
нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які
містяться в п. 22 постанови від 6 листопада 1992 року № 9
( v0009700-92 ) (v0009700-92)
"Про практику розгляду судами трудових спорів" у
справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення
трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, у чому конкретно
проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло
воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами
3, 4, 7, 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
.
Зокрема, у справі про звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
суд повинен з'ясувати, чи передував безпосередньо
звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися
інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна
вважати у зв'язку з вчиненням його систематичним невиконанням
працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього
трудовим договором або правилами внутрішнього трудового
розпорядку.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 згаданої
постанови, за передбаченими п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
підставами працівник може бути звільнений лише за
проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи
громадського стягнення за невиконання без поважних причин
обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами
внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках ураховуються
ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним
законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не
зняті достроково (ст. 151 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
), і ті
громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення
трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що
визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення
яких до видання наказу про звільнення не минуло більше одного
року.
Звільнення працівника за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
передбачає винні дії працівника та невиконання ним без
поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим
договором, на укладення якого була його вільна згода.
Однак вищезазначені вимоги закону та роз'яснення Пленуму
Верховного Суду України залишились поза увагою суду.
Суд належним чином не з'ясував, чи мав місце дисциплінарний
проступок, який став безпосередньо підставою для звільнення
позивача з роботи, та не перевірив законність застосування до
нього дисциплінарного стягнення.
На порушення вимог ст. ст. 213-215 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення суду взагалі не містить висновків щодо вимог позивача про
поновлення його на роботі.
На зазначені порушення вимог закону не звернув уваги й суд
апеляційної інстанції.
З огляду на викладене постановлені у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 березня 2007
року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 3 травня
2007 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: А.В. Костенко
Н.П. Лященко
Ю.В. Прокопчук
М.П. Пшонка