У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Сеніна Ю.Л.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I.,
Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської
області про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Луганської області від 29
березня 2007 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської
області (далі - ВВД ФСС) про відшкодування моральної шкоди.
Зазначав, що він тривалий час перебував у трудових відносинах
з підприємством вугільної промисловості - ВАТ "Краснодонвугілля"
та працював на підземних роботах у шкідливих умовах праці на Шахті
"Суходільська-1". Висновком МСЕК від 3 листопада 2004 року йому
вперше було встановлено 20 % стійкої втрати професійної
працездатності в зв'язку з професійною хворобою. Відповідач
виплатив йому одноразову допомогу та проводить щомісячні страхові
виплати.
Посилаючись на те, що у зв'язку з ушкодженням здоров'я йому
спричинено й моральні страждання, позивач просив суд стягнути з
відповідача на його користь 99600 грн.
Рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської
області від 6 грудня 2006 року позов задоволено частково: стягнуто
з відповідача на користь ОСОБА_110000 грн. моральної шкоди та
судові витрати.
Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 29 березня
2007 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове
рішення про відмову в позові.
В обгрунтування касаційної скарги позивач та його представник
посилаються на неправильне застосування судом апеляційної
інстанції норм матеріального права та порушення норм
процесуального права, в зв'язку з чим ставлять питання про
скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення
місцевого суду.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення
про відмову в позові, апеляційний суд виходив з того, що позивач
не має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок ВВД ФСС з
підстав встановлених Законом України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" № 1105-ХIV від 23 вересня 1999 року ( 1105-14 ) (1105-14)
(далі - Закону № 1105-ХIV ( 1105-14 ) (1105-14)
), оскільки п. 27 ст. 77
Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"
( 3235-15 ) (3235-15)
дію абзацу четвертого статті 1, підпункту "е" пункту 1
частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини
третьої статті 34 Закону № 1105-ХIV ( 1105-14 ) (1105-14)
щодо відшкодування
моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей зупинено на 2006
рік.
Проте погодитись з таким висновком апеляційного суду не
можна, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення суду
повинно бути законним і обгрунтованим.
Відповідно до вимог ст. 214 цього Кодексу - під час ухвалення
рішення суд, зокрема, вирішує питання яка саме правова норма
підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Судами встановлено, що підставою для нарахування ОСОБА_1.
страхових виплат є висновок МСЕК від 3 листопада 2004 року, а дію
норм Закону № 1105-ХIV ( 1105-14 ) (1105-14)
, на підставі яких здійснюється
відшкодування моральної шкоди застрахованим особам зупинено
Законом України від 20 грудня 2005 року "Про Державний бюджет
України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в
часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують
відповідальність особи.
Таким чином, дія норм Закону України від 20 грудня 2005 року
"Про Державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
не
поширюється на правовідносини, що виникли у 2004 році та
врегульовані нормами Закону № 1105-ХIV ( 1105-14 ) (1105-14)
, що діяли на
той час, а апеляційним судом при перегляді рішення місцевого суду
помилково застосовано норми закону, дія якого на спірні
правовідносини не поширюється.
Місцевий суд, повно і всебічно встановивши обставини справи й
визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами,
правильно застосував правові норми та ухвалив законне й
справедливе рішення.
Згідно ст. 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
- установивши, що
апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із
законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду
апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої
інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Луганської області від 29 березня
2007 року скасувати, а рішення Краснодонського міськрайонного суду
Луганської області від 6 грудня 2006 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Ю.Л. Сенін
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.I. Охрімчук
Я.М. Романюк