826/2135/13-а Про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення, яке позбавляє права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на використання від'ємного значення податку на додану вартість - 13.06.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Офіс-Центр" податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У лютому 2013 року ТОВ "Захід Офіс-Центр" звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000121530 від 12.02.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2013 року адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2013 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено камеральну перевірку ТОВ "Захід Офіс-Центр" з питань правомірності формування заявленої до відшкодування суми ПДВ.

За результатами перевірки складено акт від 31.01.2013 р. № 10/15-307/36558190, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.102.5. ст.102, п.200.1., п.200.4., п.200.6., п.200.7. та п.200.8. ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивач позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі - 543 282,00 грн., в тому числі: серпень 2009 року в розмірі - 533 560,00 грн., вересень 2009 року - 5 782,00 грн., жовтень 2009 року - 715,00 грн., листопад 2009 року - 2 663,00 грн., грудень 2009 року - 562,00 грн.

Надаючи правову оцінку доводам позивача, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Підпунктом 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дано визначення поняттю надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до п.п. "б" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. "б" п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Зазначені норми не передбачають строку давності для включення до складу податкового кредиту сум від'ємного значення ПДВ, що залишились після бюджетного відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що п. 102.5 ст. 102 ПК України встановлюється порядок (можливість) повернення із бюджету надлишково сплачених грошових коштів, а суми, задекларовані платником податку в якості залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не підпадають під визначення "переплата", тобто такі суми ПДВ не можуть бути списані в результаті закінчення терміну давності, а підлягають включенню до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів та встановлено судом першої інстанції, що згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07.08.2009 р. позивач придбав у ДП "Державний науково-дослідний, проектно-конструкторський і проектний інститут вугільної промисловості "УКРНДІПРОЕКТ" лабораторний корпус № 4 (літ. В) загальною площею 1063,20 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Палладіна Академіка, буд. 46/2, вартістю 2 993 622,80 грн. (ПДВ - 598 724,56 грн.).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний об'єкт нерухомості, між позивачем та контрагентом було складено акт прийому-передачі відповідного об'єкта нерухомості від 10.08.2009 р., а також контрагентом була виписана позивачу податкова накладна від 10.08.2009 р. № 169 на загальну суму 3 592 347, 36 грн. (в т.ч. ПДВ - 598 724,56 грн.).

16.08.2012 р. позивач подав відповідачу податкову декларацію з ПДВ за липень 2012 року, довідку про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) та розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3), які були отримані відповідачем 16.08.2012 р., заявивши суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 554 020,00 грн., в т.ч. 543 282,00 грн. за вересень-грудень 2009 року, у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів в розмірі 554 020,00 грн.

Зазначена сума ПДВ була відображена позивачем у складі податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за серпень 2009 р., яка, згідно штампу про отримання, була отримана відповідачем 04.09.2009 р, тобто, з 05 жовтня 2009 року позивач фактично отримав право на бюджетне відшкодування від'ємного значення ПДВ, яке могло бути ним реалізоване в межах 1095-денного строку, а саме до 05 жовтня 2012 року.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний суд України в постанові від 06.02.2012 вказав: "системне тлумачення наведених норм (підпунктів 7.7.1,7.7.3. пункту 7.7. статті 7 Закону №168/97-ВР) дає підстави для висновку, що підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону № 2181-ІІІ встановлено граничні строки для подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування, і ця норма не встановлює строків, протягом яких здійснюється зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування шляхом зменшення податкових зобов'язань із цього податку наступних податкових періодів, якщо заява про таке відшкодування подана своєчасно".

Відповідно до частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що за нормами Податкового кодексу України (2755-17) , подання заяви про бюджетне відшкодування ПДВ, як надмірно сплаченої до бюджету суми ПДВ, є правом позивача, яким він може скористатися протягом встановленого у пункті 102.5 статті 102 Податкового кодексу України періоду, а не його обов'язком.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.