Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "ЕРКО+Запоріжжя" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "ЕРКО+Запоріжжя" на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 6 листопада 2007 року,

У жовтні 2004 року відкрите акціонерне товариство "ЕРКО+Запоріжжя" (далі - ВАТ "ЕРКО+Запоріжжя") звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах із підприємством і працювала на посаді заступника голови правління з фінансових питань з 2 січня 1998 року до 9 вересня 2002 року. На підставі діючого на підприємстві з 1 червня 1999 року Положення про порядок надання позики працівникам у період з 7 червня 1999 року до 13 грудня 2001 року ОСОБА_1 було видано позику на облаштування домашнього господарства на загальну суму 154 тис. грн.

Пунктом 2.7 указаного положення передбачено, що при зміні місця роботи позичальника останній зобов'язаний негайно погасити невиплачений залишок суми позики.

Відповідачка була звільнена із займаної посади 9 вересня 2002 року. До дати звернення до суду сума позики повернута не була. Заборгованість складає 154 тис. грн., яку позивач і просив стягнути з відповідачки на його користь.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2007 року позов задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ "ЕРКО+Запоріжжя" борг у розмірі 154 тис. грн. та судові витрати в розмірі 1 540 грн., а всього 155 540 грн.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 6 листопада 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове, яким у задоволенні позову ВАТ "ЕРКО+Запоріжжя" відмовлено.

В обгрунтування касаційної скарги ВАТ "ЕРКО+Запоріжжя" посилається на невідповідність висновку суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з висновком експертизи від 5 лютого 2007 року зарахування зустрічних однорідних вимог від 5 березня 2002 року було підписано пізніше вказаної дати більше ніж на 12 місяців тощо, а тому надані ОСОБА_1 докази погашення боргу шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог із товариством з обмеженою відповідальністю "ЕРКО-Запоріжжя" (далі - ТОВ "ЕРКО-Запоріжжя") не можна визнати допустимими.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що висновок експертизи від 5 лютого 2007 року є недостовірним і не може бути покладений в основу рішення, а тому договір уступки вимоги та зарахування зустрічних вимог є законними й повинні виконуватися.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 143 указаного Кодексу для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 2 ст. 150 ЦПК України встановлено, що у разі, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах із підприємством і, працюючи на посаді заступника голови правління з фінансових питань ВАТ "ЕРКО+Запоріжжя", отримала позику на облаштування домашнього господарства на загальну суму 154 тис. грн.

Пунктом 2.7 Положення про порядок надання позики працівникам, затвердженого головою правління ВАТ "ЕРКО+Запоріжжя" Скиданенком А.І., передбачено, що при зміні місця роботи позичальника останній зобов'язаний негайно погасити невиплачений залишок суми позики (а.с. 6).

Після звільнення 9 вересня 2002 року із займаної посади відповідачка в порушення вимог п. 2.7 указаного положення суму позики не повернула.

В обгрунтування заперечень проти прозову ОСОБА_1 надала суду лист ВАТ "ЕРКО+Запоріжжя" від 4 березня 2002 року про уступку на користь ТОВ "ЕРКО-Запоріжжя" права вимоги до неї на загальну суму 154 тис. грн. і зарахування зустрічних вимог від 5 березня 2002 року, відповідно до якого ТОВ "ЕРКО-Запоріжжя" зменшує дебіторську заборгованість ОСОБА_1 перед товариством на суму боргу 154 тис. грн. і частково зменшує свою кредиторську заборгованість перед ОСОБА_1 по заробітній платі на таку ж суму, у зв'язку із чим однорідні зустрічні вимоги - заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 на суму 154 тис. грн. і її борг за позикою на суму 154 тис. грн. - вважаються погашеними (а.с. 190, 194, 195).

Згідно з висновком експертів відділу криміналістичних експертиз Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Запорізькій області від 5 лютого 2007 року № 75 у зарахуванні зустрічних однорідних вимог, укладеному 5 березня 2002 року, спочатку було нанесено відбиток печатки ТОВ "ЕРКО-Запоріжжя", потім підпис від імені Скиданенка А.І., а лише потім - машинописний текст, підпис від імені ОСОБА_1 у даному зарахуванні виконаний пізніше указаного часу більш ніж на 12 місяців; у повідомленні ВАТ "ЕРКО+Запоріжжя" про уступку боргу спочатку було нанасено відбиток печатки товариства, а потім підпис від імені Скиданенка А.І.; установити черговість нанесення машинописного тексту зазначеного документа та підпису на ньому можливості немає.

Не погоджуючись із таким висновком і не враховуючи його при ухваленні рішення, посилаючись на його невідповідність обставинам справи, оскільки договір уступки не оспарювався й не визнавався недійсним, апеляційний суд у порушення ч. 2 ст. 150, ст. 213 ЦПК України фактично таких розбіжностей і невідповідностей не вказав, повторної експертизи не призначив, хоча висновки експертизи мають важливе значення для справи, і не дав жодної оцінки поясненням позивача про те, що він не знав про існування такого договору уступки, його копії чи оригінал у сторін і в матеріалах справи відсутні, та не звернув уваги на посилання ВАТ "ЕРКО+Запоріжжя" стосовно того, що ОСОБА_1 знала про заявлений до неї позов із 2004 року, у тому ж році заявляла клопотання про повернення позову позивачу, але заперечень проти позову щодо існування договору уступки вимоги й зарахування зустрічних вимог від 5 березня 2002 року не подавала, а заявила про це лише в жовтні 2006 року.

За таких обставин ухвалене у справі рішення апеляційного суду не можна визнати законним і обгрунтованим, воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "ЕРКО+Запоріжжя" задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 6 листопада 2007 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.