УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Лященко Н.П.,
суддів:
Балюка М.I.,
Костенка А.В.,
Берднік I.С.,
Прокопчука Ю.В.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом державного
підприємства (далі - ДП) "Запорізький облавтодор" відкритого
акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Державна акціонерна компанія
"Автомобільні дороги України" до ОСОБА_1 про відшкодування
матеріальної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У вересні 2006 року ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна
акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у порядку
регресу пред'явило в суді позов до ОСОБА_1 про відшкодування
матеріальної шкоди.
Свої вимоги обгрунтовувало тим, що 24 вересня 1996 року з
вини водія трактора Т-150, номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_1, який
знаходився в трудових відносинах із позивачем, сталася
дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), у результаті якої
ОСОБА_2 було завдано шкоду.
Постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області
від 11 жовтня 2005 року кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_1 у скоєнні злочину за ч. 2 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
було закрито на підставі п. 4 ст. 6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
та
п."г" ст. 1 Закону України від 31 травня 2005 року "Про амністію"
( 2591-15 ) (2591-15)
, а цивільний позов ОСОБА_2 виділено з матеріалів
кримінальної справи для розгляду в порядку цивільного судочинства.
Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області
від 4 травня 2006 року позов ОСОБА_2 до ДП "Запорізький
облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги
України", третя особа - ОСОБА_1, про відшкодування матеріальної та
моральної шкоди задоволено частково: стягнуто на її користь із
відповідача 1 990 грн. 12 коп. матеріальної шкоди та 15 000 грн.
моральної шкоди.
Відповідно до платіжного доручення від 14 червня 2006 року №
737 ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія
"Автомобільні дороги України" перерахувало ОСОБА_2 суму
відшкодування шкоди в розмірі 16 990 грн. 12 коп.
Посилаючись на те, що винним у злочині є ОСОБА_1, а позивач
поніс матеріальні збитки, у порядку регресу ДП "Запорізький
облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги
України" просило суд стягнути з відповідача виплачене
відшкодування шкоди в розмірі 16 990 грн. 12 коп.
Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області
від 28 грудня 2006 року позов ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ
"Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
задоволено частково: стягнуто на його користь із ОСОБА_1 5 000
грн. матеріальної шкоди, 51 грн. витрат на сплату судового збору
та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду
справи.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 27 лютого
2007 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове
рішення, яким позов ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна
акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задоволено:
стягнуто на його користь із ОСОБА_1 16 990 грн. 12 коп.
матеріальної шкоди, 169 грн. 90 коп. судового збору та 30 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення
апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм
матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення
суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове
рішення про задоволення позовних вимог ДП "Запорізький облавтодор"
ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",
апеляційний суд виходив із того, що при ухваленні рішення суд
повинен був керуватися нормами цивільного, а не трудового
законодавства, і оскільки ст. 1193 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не
передбачає зменшення розміру відшкодування шкоди, завданої
вчиненням злочину, то підстав для його зменшення в суду не було.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не
можна, оскільки він грунтується на неправильному застосуванні норм
матеріального права.
За шкоду, заподіяну підприємству, працівник несе
відповідальність перед підприємством, з яким перебуває в трудових
відносинах. За вимогами інших осіб, що грунтуються на неналежному
виконанні працівником своїх трудових обов'язків, згідно зі ст.
1172 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
відповідає підприємство, перед яким
винний працівник несе матеріальну відповідальність у порядку
регресу за нормами трудового законодавства.
Установивши при розгляді справи, що шкоду заподіяно ОСОБА_1
під час виконання ним трудових обов'язків, суд першої інстанції
при постановленні рішення підставно керувався нормами трудового
законодавства.
Відповідно до п. 3 ст. 134 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
працівники
несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди,
заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації у
випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки
діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Згідно із ч. 2 ст. 137 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
суд може
зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником залежно від
його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна
злочинними діями, вчиненими з корисливою метою.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних
вимог, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши
належну оцінку зібраним доказам, дійшов обгрунтованого висновку
про те, що в процесі трудової діяльності ОСОБА_1 заподіяв позивачу
шкоду, а підприємство її відшкодувало в повному обсязі третій
особі, тому воно має право зворотної вимоги до винної особи,
відповідача у справі.
Крім того, суд обгрунтовано відповідно до вищезазначених норм
закону зменшив розмір відшкодування шкоди, заподіяної з вини
ОСОБА_1 позивачу, ураховуючи майновий стан відповідача.
Безпідставно скасувавши законне й обгрунтоване рішення суду
першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в
застосуванні матеріального закону.
Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає
скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з
підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Запорізької області від 27 лютого
2007 року скасувати, а рішення Гуляйпільського районного суду
Запорізької області від 28 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Н.П. Лященко
Судді:
М.I. Балюк
I.С. Берднік
А.В. Костенко
Ю.В. Прокопчук