Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі :

головуючого - Григор'євої Л.І.

суддів: Барсукової В.М., Данчука В.Г.,

Гуменюка В.І., Косенка В.Й.,-

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську (далі - ВВД ФССНВВПЗ в м. Першотравенську) про стягнення грошової суми,

У квітні 2007 року позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення на його користь з ВВД ФССНВВПЗ в м. Першотравенську недоплаченої суми одноразової допомоги, мотивуючи свій позов тим, що тривалий час працював на підземних роботах на шахтах ВАТ "Павлоградвугілля". За час роботи одержав травму, про що складений акт про нещасний випадок на виробництві №10 від 27 січня 1994 року. Згідно висновку МСЕК від 11 грудня 2003 року йому було встановлено сукупно 55 % стійкої втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності безстроково, з них: 45 % у зв'язку з профзахворюваннями - радикулопатія, періартроз, деформуючий артоз - вперше відповідно до акту форми П-4 від 30 жовтня 2003 року, та 10% у зв'язку з травмою, одержаною в 1994 року, повторно.

Постановою ВВД ФССНВВПЗ в м. Першотравенську від 8 січня 2004 року позивачу було нараховано 58 046 грн. 40 коп. одноразової допомоги за збільшення проценту стійкої втрати працездатності в зв'язку з повторним ушкодженням здоров'я на 45 %, проте розмір її обмежено 10 640 грн., тобто чотирикратною величиною заробітної плати з якої справляються внески до Фонду.

Одночасно ОСОБА_1 просив поновити пропущений з поважних причин строк для звернення до суду.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 10 травня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2007 року, позов задоволено. Стягнуто з ВВД ФССНВВПЗ в м. Першотравенську на користь позивача в рахунок недоплаченої суми одноразової допомоги 47 406 грн. 40 коп.

У касаційній скарзі ВВД ФССНВВПЗ в м. Першотравенську просить скасувати судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що абзац 2 частини 2 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-XIV (1105-14) ) не передбачає обмеження суми одноразової допомоги чотирикратним розміром граничної суми заробітної плати.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Так, ст. 34 Закону № 1105-XIV регламентує нарахування щомісячних страхових виплат та інших виплат на відшкодування шкоди.

Частина 2 ст. 34 цього ж Закону № 1105-XIV (1105-14) встановлює порядок нарахування одноразової страхової виплати потерпілому у разі стійкої втрати працездатності, установленої МСЕК.

Абзац 2 частини 2 цієї статті Закону визначає порядок перерахування суми одноразової страхової допомоги потерпілому при встановленні іншого, вищого ступеня стійкої втрати працездатності з урахуванням іншої професійної хвороби, або іншого каліцтва, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, установленого повторним обстеженням МСЕК.

При цьому в абзаці 1 частини 2 ст. 34 Закону № 1105-XIV встановлено, що розмір одноразової виплати не може перевищувати чотирикратного розміру страхової суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві, а частина 2 цієї статті такого обмеження не містить. Але враховуючи, що абзац 2 частини 2 ст. 34 Закону № 1105-XIV не є спеціальною нормою стосовно абзацу 1 частини 2 цієї статті та в цьому абзаці не встановлюються нові правила визначення розміру одноразової допомоги, а лише регулюється порядок перерахунку розміру раніше призначеної страхової виплати, то обмеження граничного розміру одноразової страхової виплати, встановлене абзацом 1 частини 2 ст. 34 Закону № 1105-XIV, повинно застосовуватись і при перерахунку розміру допомоги при повторному встановленні вищого ступеня втрати стійкої працездатності.

За таких обставин висновок суду про те, що одноразова допомога позивачу повинна бути виплачена відповідачем у повному обсязі заподіяної шкоди на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , не грунтується на вимогах законодавства.

Не звернув уваги на зазначену обставину й апеляційний суд при розгляді справи в апеляційному порядку.

На підставі викладеного, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську задовольнити.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 10 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2007 року скасувати.

ОСОБА_1 в задоволенні позову до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську про стягнення грошової суми відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.