РIШЕННЯ
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     12 грудня 2007 року   м. Київ
 
        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
 
                Верховного Суду України в складі:
     головуючого
 
     Григор'євої Л.I.,
 
     суддів:
 
     Балюка М.I., Гуменюка В.I., Барсукової В.М., Данчука В.Г., -
     розглянувши у судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_1до
закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ)  "Комерційний  банк
(далі - КБ) "Приватбанк" про стягнення матеріальної  та  моральної
шкоди,
 
     в с т а н о в и л а:
 
     У січні 2006 року  ОСОБА_1звернувся  із  зазначеним  позовом,
посилаючись на те,  що  20  вересня  2001  року  між  ним  та  ЗАТ
"КБ"Приватбанк" було  укладено  договір  обслуговування  кредитної
пластикової картки. 6 липня 2005  року  позивач  виявив,  що  його
банківська картка заблокована. Після звернення  до  співробітників
банку  виявилось,  що  3   липня   2005   року   вночі   відбулось
несанкціоноване списання з карткового  рахунку  позивача  грошових
коштів на загальну суму 48 000 грн. На підставі викладеного просив
задовольнити  його  позовні  вимоги  та  стягнути  з   відповідача
матеріальну шкоду в сумі 48 000 грн., пеню  в  розмірі  0,1  %  за
кожен  день,  починаючи  від  дня  неналежного  переказу  до   дня
повернення зазначеної суми  на  картковий  рахунок  та  спричинену
моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
 
     Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19
травня 2006 року, залишеним без зміни  ухвалою  апеляційного  суду
Дніпропетровської  області  від  20   липня   2006   року,   позов
задоволено. Стягнуто з ЗАТ "КБ "Приватбанк"  на  користь  ОСОБА_1.
матеріальну шкоду в сумі 48 000 грн., моральну шкоду в сумі 10 000
грн. та проценти в розмірі 0,1 % за  кожен  день,  починаючи  з  4
липня 2005 року по день  повернення  суми  матеріальної  шкоди  на
рахунок позивача.
 
     У касаційній скарзі ЗАТ "КБ  "Приватбанк"  просить  скасувати
ухвалені  у  справі  судові  рішення  та  відмовити   ОСОБА_1.   у
задоволенні його позовних вимог, посилаючись  на  порушення  судом
норм матеріального та процесуального права.
 
     Касаційна  скарга  підлягає  задоволенню  частково  з   таких
підстав.
 
     Ухвалюючи рішення про задоволення вимог позивача суди  першої
та апеляційної інстанцій обгрунтовано виходили з того, що списання
грошових коштів з банківського рахунку ОСОБА_1. банком,  відбулося
без волі останнього.
 
     Відповідно до частини 1 статті 335  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        
під час розгляду справи в  касаційному  порядку  суд  перевіряє  в
межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або
апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і
не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні або вирішені  ним,  вирішувати  питання  про
достовірність або  недостовірність  того  чи  іншого  доказу,  про
перевагу одних доказів над іншими.
 
     Згідно зі статтею 337 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         суд  касаційної
інстанції відхиляє  касаційну  скаргу,  якщо  визнає,  що  рішення
ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
 
     Судом першої та апеляційної  інстанції  досліджено  обставини
справи повно, зібраним доказам дана оцінка.
 
     Проте,  не  можна  погодитись  із  рішенням  суду  першої  та
апеляційної інстанцій в частині стягнення з відповідача  моральної
шкоди в розмірі 10 000 грн.
 
     Під  моральною  шкодою  слід  розуміти   втрати   немайнового
характеру внаслідок моральних  чи  фізичних  страждань  або  інших
негативних  явищ,   заподіяних   фізичній   чи   юридичній   особі
незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
 
     У статті 1167 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
          зазначено,  що  моральна
шкода,  завдана  фізичній  або  юридичній   особі   неправомірними
рішеннями, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою,  яка  її
завдала, за наявності її вини. Розмір  відшкодування  визначається
судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру  діяння  особи,
яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань  потерпілого,
а також інших негативних наслідків.
 
     При відшкодуванні моральної шкоди необхідно  з'ясовувати  чим
підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань,  а
також в якій матеріальній  формі  позивач  оцінює  заподіяну  йому
шкоду та з чого він при цьому виходить.
 
     Під час розгляду справи позивач не довів факт заподіяння йому
моральної шкоди.
 
     Судами першої та апеляційної інстанції не встановлено підстав
для задоволення вимог про  відшкодування  шкоди,  наявності  самої
шкоди, її розміру та винних дій відповідача.
 
     За  таких  обставин  вважати  обгрунтованими  висновки   щодо
задоволення вимог по відшкодуванню моральної шкоди немає підстав.
 
     Згідно з вимогами статті  341  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          суд
касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити
нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який  не
поширюється на ці правовідносини, чи не  застосовано  закон,  який
підлягав скасуванню.
 
     Враховуючи викладене рішення  Жовтневого  районного  суду  м.
Дніпропетровська від 19 травня 2006 року  та  ухвалу  апеляційного
суду Дніпропетровської області від 20 липня 2006  року  в  частині
задоволення позову про відшкодування  моральної  шкоди  підлягають
скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у  задоволенні
таких вимог.
 
     Керуючись  статтями  336,   341,   344,   346   ЦПК   України
( 1618-15 ) (1618-15)
        , колегія суддів Судової  палати  у  цивільних  справах
Верховного Суду України
 
                         в и р і ш и л а:
 
     Касаційну   скаргу    закритого    акціонерного    товариства
"Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.
 
     Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від  19
травня 2006 року та  ухвалу  апеляційного  суду  Дніпропетровської
області від 20 липня 2006 року в частині  задоволення  позову  про
відшкодування моральної  шкоди  в  сумі  10  000  грн.  скасувати,
відмовивши ОСОБА_1у задоволенні цих вимог.
 
     В решті рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від  19   травня   2006   року   та   ухвалу   апеляційного   суду
Дніпропетровської області від 20  липня  2006  року  залишити  без
змін.
 
     Рішення оскарженню не підлягає.
 
     Головуючий Л.I. Григор'єва
 
     Судді: М.I. Балюк
 
     В.М. Барсукова
 
     В.I. Гуменюк
 
     В.Г. Данчук