Р I Ш Е Н Н Я
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     12 грудня 2007 року
 
     м. Київ
 
        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
 
                Верховного Суду України в складі:
 
     головуючого
 
     Яреми А.Г.,
 
     суддів:
 
     Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.I., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., -
 
     розглянувши в судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_1до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального  страхування  від
нещасних  випадків  на  виробництві  та  професійних   захворювань
України у м. Павлограді про стягнення одноразової допомоги,
 
                       в с т а н о в и л а:
 
     У жовтні 2006 року ОСОБА_1. звернувся в  суд  із  позовом  до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального  страхування  від
нещасних  випадків  на  виробництві  та  професійних   захворювань
України у м. Павлограді про стягнення одноразової допомоги.
 
     Зазначав,  що  з  1980  року  по   2004   рік   працював   на
підприємствах вугільної промисловості.
 
     Висновком  МСЕК  від  5  вересня  1990   року   йому   вперше
встановлено 10% втрати професійної працездатності.
 
     Висновком МСЕК від 27 вересня 2004 року йому встановлено  55%
втрати  професійної  працездатності   (з   них   45%   вперше   по
професійному захворюванню та 10% по травмі).
 
     Посилаючись на те, що йому невірно була нарахована одноразова
допомога, її розмір обмежено  чотирикратною  величиною  заробітної
плати, просив стягнути з відповідача на його користь 109 060  грн.
недовиплаченої одноразової допомоги.
 
     Рішенням      Павлоградського       міськрайонного       суду
Дніпропетровської області від 24 листопада  2006  року,  залишеним
без зміни ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області  від
23 травня 2007 року, позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені.
 
     У касаційній  скарзі  відділення  виконавчої  дирекції  Фонду
соціального страхування від нещасних випадків  на  виробництві  та
професійних захворювань України у м. Павлограді просить  скасувати
ухвалені у справі судові рішення та постановити нове  рішення  про
відмову в задоволенні  позовних  вимог  ОСОБА_1.,  посилаючись  на
неправильне  застосування  судами  норм  матеріального  права   та
порушення норм процесуального права.
 
     Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
 
     Відповідно  до  вимог  статті  213  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        
рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
 
     Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного
судочинства, вирішив справу згідно із законом.
 
     Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і  всебічно
з'ясованих обставин, на які сторони  посилаються  як  на  підставу
своїх вимог і заперечень, підтверджених тими  доказами,  які  були
досліджені в судовому засіданні.
 
     Судом встановлено, що  відповідно  до  висновку  МСЕК  від  5
вересня  1990  року  ОСОБА_1.  вперше   встановлено   10%   втрати
професійної працездатності.
 
     Висновком МСЕК від 27 вересня 2004 року йому встановлено  55%
втрати  професійної  працездатності   (з   них   45%   вперше   по
професійному захворюванню та 10% по травмі).
 
     Постановою відділення виконавчої дирекції  Фонду  соціального
страхування від нещасних випадків на  виробництві  та  професійних
захворювань України у м. Павлограді № 4906 від 12 жовтня 2004 року
ОСОБА_1. була нарахована одноразова допомога  у  розмірі  119  700
грн. і  обмежена  до  виплати  чотирикратним  розміром  заробітної
плати.
 
     Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. суд першої інстанції, з
висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив  з  того,  що
абзац 2 ч.  2  ст.  34  Закону  України  "Про  загальнообов'язкове
державне  соціальне   страхування   від   нещасного   випадку   на
виробництві та професійного захворювання,  які  спричинили  втрату
працездатності"   ( 1105-14 ) (1105-14)
           не   передбачає   обмеження   суми
одноразової  допомоги  чотирикратним   розміром   граничної   суми
заробітної плати.
 
     Проте погодитися з такими висновками не можна.
 
     Так,  стаття  34  Закону  України  "Про   загальнообов'язкове
державне  соціальне   страхування   від   нещасного   випадку   на
виробництві та професійного захворювання,  які  спричинили  втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
         (далі - Закон) регламентує нарахування
щомісячних страхових  виплат  та  інших  виплат  на  відшкодування
шкоди.
 
     Частина  2  ст.  34  Закону  встановлює  порядок  нарахування
одноразової страхової виплати потерпілому у  разі  стійкої  втрати
працездатності, встановленої МСЕК.
 
     Абзац 2 ч. 2 ст. 34  Закону  визначає  порядок  перерахування
суми одноразової страхової допомоги потерпілому  при  встановленні
іншого, вищого ступеня стійкої втрати працездатності з урахуванням
іншої професійної  хвороби  або  іншого  каліцтва,  пов'язаного  з
виконанням   трудових    обов'язків,    установленого    повторним
обстеженням МСЕК.
 
     При цьому в абзаці 1 ч.  2  ст.  34  Закону  встановлено,  що
розмір одноразової виплати  не  може  перевищувати  чотирикратного
розміру  граничної  суми  заробітної  плати   (доходу),   з   якої
справляються внески до Фонду соціального страхування від  нещасних
випадків, а абзац 2  ч.  2  ст.  34  Закону  такого  обмеження  не
містить. Але, враховуючи, що абзац 2 ч.  2  ст.  34  Закону  не  є
спеціальною нормою стосовно абзацу 1 ч. 2 ст. 34 Закону та в цьому
абзаці не встановлюються нові правила  визначення  розміру  раніше
призначеної страхової виплати,  то  обмеження  граничного  розміру
одноразової страхової виплати, встановлене абзацом 1 ч. 2  ст.  34
Закону, повинно застосовуватись і при перерахунку розміру допомоги
при  повторному  встановленні  вищого   ступеня   втрати   стійкої
працездатності.
 
     Враховуючи, що фактичні обставини справи  встановлені  судами
вірно, але неправильно  застосовані  норми  матеріального  закону,
колегія суддів вважає за  необхідне  відповідно  до  ст.  341  ЦПК
України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          ухвалені   судові   рішення   скасувати   та
постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних  вимог
ОСОБА_1.
 
     Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 336,  ст.  341,  ч.  2  ст.  344  ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
        , колегія суддів  Судової  палати  у  цивільних
справах Верховного Суду України,
 
                        в и р і ш и л а :
 
     Касаційну  скаргу  відділення   виконавчої   дирекції   Фонду
соціального страхування від нещасних випадків  на  виробництві  та
професійних захворювань України у м. Павлограді задовольнити.
 
     Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської
області від 24 листопада 2006 року  та  ухвалу  апеляційного  суду
Дніпропетровської області від 23 травня 2007 року скасувати.
 
     У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1до відділення  виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від  нещасних  випадків  на
виробництві та професійних захворювань України у м. Павлограді про
стягнення одноразової допомоги відмовити.
 
     Рішення оскарженню не підлягає.
 
 
 
     Головуючий
 
 
 
     А.Г. Ярема
 
     Судді:
 
 
 
     Є.Ф. Левченко
 
 
 
     Л.I. Охрімчук
 
 
 
     Я.М. Романюк
 
 
 
     Ю.Л. Сенін