Р I Ш Е Н Н Я
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Григор'євої Л.I.,
суддів:
Балюка М.I., Гуменюка В.I., Барсукової В.М., Данчука В.Г., -
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в Олевському районі Житомирської області про стягнення
щомісячних страхових виплат та одноразової грошової допомоги
в с т а н о в и л а:
У березні 2004 року ОСОБА_1 звернувся з зазначеним позовом,
посилаючись на те, що 01 січня 1958 року під час роботи в колгоспі
"Більшовик", правонаступником якого є ПСП "Калинівське", з ним
стався нещасний випадок, про що було складено відповідний акт за
формою Н-1. У 1976 році позивачу було встановлено третю групу
інвалідності безстроково. Після проходження огляду у Овруцькій
МСЕК 26 листопада 2002 року ОСОБА_1 було встановлено 50 % втрати
професійної працездатності безстроково, у зв'язку з трудовим
каліцтвом, яке сталося 01 січня 1958 року. Після повторного огляду
у Житомирській обласній МСЕК 29 січня 2003 року позивачу було
встановлено третю групу інвалідності та 50 % втрати професійної
працездатності безстроково, внаслідок трудового каліцтва, яке
сталося 01 січня 1958 року. Також визнано, що ОСОБА_1потребує
додаткових видів допомоги - протезування. Законом України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
передбачено, що у
разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від
нещасних випадків має виплачувати щомісячні страхові виплати та
інші витрати на відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок
настання трудового каліцтва. Позивач звернувся до відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України в
Олевському районі Житомирської області з заявою про призначення
йому страхових виплат і надання соціальних послуг, однак
відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків
задовольнило заяву лише в частині надання протезування, а в
частині страхових виплат повністю відмовило. Тому просив стягнути
на його користь щомісячні страхові виплати за період з 01 січня
2003 року по 01 березня 2004 року в розмірі 964 грн. 88 коп. та
одноразову допомогу в розмірі 6 892 грн., а також зобов'язати
відповідача проводити страхові виплати з розрахунку 50 % від
заробітної плати кожного місяця.
В процесі розгляду справи ОСОБА_1 збільшив свої позовні
вимоги та просив стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в Олевському районі Житомирської
області на його користь заборгованість по виплатах за період з 20
грудня 2002 року по 01 березня 2004 року в сумі 1 188 грн., з 22
листопада 2002 року по 22 грудня 2002 року різницю між мінімальною
заробітною платою 165 грн. і отриманою пенсією 141 грн. 90 коп., а
всього 1 208 грн. 31 коп., а також одноразову допомогу в розмірі 8
250 грн. та зобов'язати відповідача з 01 березня 2004 року
проводити йому страхові виплати в розмірі 82 грн. 50 коп.
Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від
29 квітня 2004 року позов задоволено частково. Стягнуто з
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в Олевському районі Житомирської області на користь
ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати в розмірі 902 грн. 63 коп. та
одноразову страхову виплату в розмірі 6 892 грн. Зобов'язано
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в Олевському районі Житомирської області проводити ОСОБА_1
страхові виплати в розмірі 68 грн. 92 коп. щомісячно, починаючи з
01 березня 2004 року.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 29 червня
2004 року рішення Лугинського районного суду Житомирської області
від 29 квітня 2004 року скасовано в частині стягнення одноразової
допомоги. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України в
Олевському районі Житомирської області про стягнення одноразової
допомоги відмовлено. В решті рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення
апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої
інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права.
У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в Олевському районі Житомирської
області просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а
справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального
права та порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а касаційна
скарга відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в Олевському районі Житомирської області
підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи у
задоволенні позову в частині стягнення одноразової допомоги на
користь ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив з того, що
позивачу стійку втрату працездатності, тобто третю групу
інвалідності безстроково, було встановлено у 1976 році. 26
листопада 2002 року ОСОБА_1 було встановлено ступінь втрати
професійної працездатності.
Постановою правління Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України від 31 січня 2002 року затверджено Порядок призначення та
здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей).
Відповідно пункту 3.3.7 даного Порядку в разі встановлення
МСЕК стійкої втрати працездатності потерпілому до 24 листопада
1992 року(введення в дію Закону України "Про охорону праці"
( 2694-12 ) (2694-12)
) цей потерпілий не має права на призначення
одноразової допомоги відповідно до базового Закону, оскільки
закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в
часі.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку
про відсутність у ОСОБА_1 права на отримання одноразової допомоги
в разі стійкої втрати професійної працездатності.
У відповідності до частини 1 статті 335 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
під час розгляду справи в касаційному порядку суд
перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування
судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи
процесуального права і не може встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або
вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими.
Згідно зі статтею 337 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд касаційної
інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення
ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом апеляційної інстанції досліджено обставини справи
повно, зібраним доказам дана оцінка.
Проте, не можна погодитись із рішенням суду першої та
апеляційної інстанцій в частині стягнення щомісячної грошової суми
в разі часткової втрати працездатності.
Пунктом 1 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
передбачено, що у разі, коли
потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено
пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним
випадком, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний
заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Визначені
раніше сума щомісячної страхової виплати та пенсія по інвалідності
зменшенню не підлягають.
Як убачається з матеріалів справи вперше ОСОБА_1 був
оглянутий Овруцькою міжрайонною МСЕК 26 листопада 2002 року,
згідно з висновком якої йому було встановлено 50 % втрати
професійної працездатності безстроково (а.с. 7).
29 січня 2003 року ОСОБА_1був оглянутий Житомирською обласною
МСЕК повторно, внаслідок трудового каліцтва, яке сталося 01 січня
1958 року, і йому було встановлено 50 % втрати професійної
працездатності та третю групу інвалідності безстроково (а.с.8).
У разі, коли при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому
встановлено інший, вищий ступінь втрати стійкої професійної
працездатності, з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого
каліцтва, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків,
провадиться одноразова виплата, сума якої визначається із
розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний
відсоток збільшення ступеня втрати професійної працездатності
відносно попереднього обстеження МСЕК .
Право на страхові виплати у ОСОБА_1настало саме 26 листопада
2002 року. На цей час позивач отримував пенсію по трудовому
каліцтву у зв'язку з нещасним випадком, який стався 01 січня 1958
року.
Згідно довідки управління Пенсійного Фонду України в
Лугинському районі Житомирської області від 12 березня 2004 року
ОСОБА_1 виплачується пенсія за віком з 20 грудня 2002 року .
Середньомісячна заробітна плата на одного працюючого у ПСП
"Калинівське" на момент розгляду питання, щодо призначення ОСОБА_1
страхових виплат становила 137 грн. 84 коп. Дана сума середньої
заробітної плати була встановлена працівниками відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України в
Олевському районі Житомирської області та ПСП "Калинівське" і
погоджена з ОСОБА_1 та не оспорювалась останнім в судовому
засіданні.
До 20 грудня 2002 року ОСОБА_1отримував пенсію по
інвалідності внаслідок трудового каліцтва в розмірі 141 грн. 90
коп.
Щомісячна страхова виплата, виходячи з середньомісячного
заробітку в сумі 137 грн. 84 коп., становить 68 грн. 92 коп. Сума
щомісячної страхової виплати та пенсії по інвалідності внаслідок
трудового каліцтва складає 210 грн. 82 коп., що перевищує
середньомісячний заробіток, який ОСОБА_1 мав до ушкодження
здоров'я. Причому пенсія по інвалідності зменшенню не підлягає.
За таких обставин вважати обгрунтованими висновки щодо
задоволення вимог про стягнення щомісячної грошової суми в разі
часткової втрати працездатності немає підстав.
Згідно з вимогами статті 341 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд
касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити
нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не
поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який
підлягав скасуванню.
Враховуючи викладене, рішення Лугинського районного суду
Житомирської області від 29 квітня 2004 року та рішення
апеляційного суду Житомирської області від 29 червня 2004 року в
частині задоволення позову про стягнення щомісячної грошової суми
в разі часткової втрати працездатності підлягають скасуванню, з
ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні таких вимог.
Керуючись статтями 336, 341, 344, 346 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України
в и р і ш и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в Олевському районі Житомирської
області задовольнити частково.
Рішення Лугинського районного суду Житомирської області від
29 квітня 2004 року та рішення апеляційного суду Житомирської
області від 29 червня 2004 року в частині задоволення позову про
стягнення щомісячної грошової суми в разі часткової втрати
працездатності скасувати, відмовив ши ОСОБА_1 у задоволенні цих
вимог.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.I. Григор'єва
Судді: М.I. Балюк
В.М. Барсукова
В.I. Гуменюк
В.Г. Данчук