Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Головуючого - Яреми А.Г.,

Суддів: Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І.,

Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про зменшення розміру аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про стягнення додаткових витрат на дитину, заборгованості за аліментами та пені,

У березні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно рішення суду від 26 січня 2000 року з нього на користь відповідачки стягуються аліменти на неповнолітню дочку ОСОБА_3в розмірі ј частини усіх видів доходів, проте на даний час змінився його матеріальний та сімейний стан: він одружився та 16 жовтня 2003 року народилася друга дитина, й він не має можливості сплачувати такий розмір аліментів на утримання дочки Олени.

Позивач просив зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з нього щомісячно на користь ОСОБА_2., до 100 грн.

ОСОБА_2. звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1про стягнення додаткових витрат на дитину, заборгованості за аліментами та пені, посилаючись на те, що вона понесла додаткові витрати у зв'язку з лікуванням дочки Олени, її оздоровленням та навчанням в школі моделей, крім того, ОСОБА_1. з 2000 року належним чином не сплачує аліменти, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

ОСОБА_2. просила стягнути суму заборгованості за аліментами, пеню згідно ст. 196 СК України в сумі 6330 грн. 25 коп. та додаткові витрати на дитину в сумі 2521 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1відмовлено, зустрічний позов задоволено частково, постановлено стягнути з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2. 5000 грн. пені, додаткові витрати на дитину в сумі 400 грн. 85 коп. та 200 грн. на відшкодування її судових витрат; в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2. відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 березня 2007 року рішення суду першої інстанції скасоване та ухвалене нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1й часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_2., постановлено стягнути з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2. додаткові витрати на дитину в сумі 400 грн. 85 коп. та 200 грн. на відшкодування її витрат по оплаті юридичної допомоги; в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2. відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2. просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні її позовних вимог про стягнення пені.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 січня 2000 року з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2. стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки Олени, 1992 року народження; державною виконавчою службою визначено заборгованість ОСОБА_1за аліментами з 2000 року в сумі 2755 грн. 97 коп.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. про стягнення пені згідно ст. 196 СК України, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_2. звернулася до суду з такими вимогами в квітні 2006 року, тому згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України у неї виникло право на стягнення пені із суми заборгованості за один рік - за період з квітня 2005 року по квітень 2006 року, а саме за цей період ОСОБА_1. регулярно та належним чином оплачував аліменти, тому безпідставні вимоги про стягнення пені щодо заборгованості за аліментами за минулий період.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 СК України, який набув чинності з 1 січня 2004 року, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається державним виконавцем виходячи з фактичного заробітку (доходу), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення розміру заборгованості. Якщо боржник уцей період та на час визначення заборгованості не працював, така заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. У разі спору розмір заборгованості визначається судом.

Згідно ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

За змістом зазначених норм закону при визначенні розміру неустойки (пені) слід виходити із того, що пеня може нараховуватися тільки на ту суму заборгованості, яка виникла після 1 січня 2004 року, дати прийняття діючого Сімейного кодексуУкраїни (2947-14) . Така пеня нараховується на усю суму несплачених аліментів (заборгованості) за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується лише тим місяцем, протягом якого не проводилось стягнення, до того ж не залежить від належної й своєчасної оплати аліментів за поточний період (щомісячно).

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, не з'ясував загальну суму заборгованості ОСОБА_1за аліментами, яка виникла після 1 січня 2004 року, не встановив чи мало місце повідомлення боржника про її наявність та про строк погашення державним виконавцем, оскільки саме з цієї дати у одержувача аліментів виникає право на стягнення пені та з цієї ж дати слід нараховувати пеню за кожен день прострочення виплати заборгованості до її повного погашення.

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати заборгованості за аліментами підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий апеляційний розгляд, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Судове рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1та задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2. про стягнення додаткових витрат на дитину не оскаржується.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 березня 2007 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2про стягнення неустойки (пені) скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.