У х в а л а
Іменем україни
5 грудня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі :
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Берднік I.С., Прокопчука Ю.В., Костенка А.В., Пшонки М.П., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до
ОСОБА_2про встановлення факту спільного проживання та поділ
спільного майна, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1-
ОСОБА_4на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 31
травня 2007 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2006 року ОСОБА_1. звернулася в суд із указаним
вище позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з серпня 1990 року по
травень 2003 року між нею та відповідачем склались фактичні шлюбні
відносини, вони разом вели спільне господарство не перебуваючи в
зареєстрованому шлюбі.
Весною 1991 року позивачка позичила кошти в сумі 10 000
рублів у свого брата ОСОБА_3. на придбання будинку по АДРЕСА_1.
Разом перейшли на постійне проживання у придбаний будинок у квітні
1991 року. До лютого 1992 року спільно з відповідачем повернули
кошти позичальнику.
Під час їх спільного проживання вони побудували ще один
цегляний одноповерховий будинок, який складався з двох жилих
кімнат, кімнати для господарських потреб, коридору, а в травні
2003 року припинили сімейні відносини.
Позивачка посилаючись на те, що за договором купівлі-продажу
покупцем зазначено ОСОБА_2., а останній проживає в спірному жилому
будинку з іншою жінкою, просила суд визнати факт проживання з
відповідачем однією сім'єю, ведення спільного господарства та
набуття спільного майна в період шлюбу, провести розподіл
спільного майна, визнавши за нею право власності на будинок з
господарськими спорудами та колодязем.
Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області
від 5 лютого 2007 року позов ОСОБА_1. задоволено, визнано житловий
будинок № АДРЕСА_1спільною власністю ОСОБА_1. та ОСОБА_2.
Виділено ОСОБА_1. в житловому будинку літ. А коридор площею
4,0 кв.м. вартістю 2 981 грн., житлову кімнату площею 16,1 кв.м.
вартістю 11 996 грн., в приміщенні літньої кухні літ. Б коридор
площею 3,07 кв.м. вартістю 2 948 грн., приміщення площею 5,4 кв.м.
вартістю 5 184 грн., навіс літ. Б вартістю 1 060 грн., 1/2
вбиральної вартістю 383 грн., 1/2 колодязя вартістю 971 грн., 1/2
огорожі вартістю 1 766 грн. загальною вартістю 27 289 грн.
Виділено ОСОБА_2в житловому будинку літ. А комору площею 5,1
кв.м. вартістю 3 800 грн., житлову кімнату площею 15,1 кв.м.
вартістю 11 251 грн., в приміщенні літньої кухні літ. Б приміщення
площею 11,9 кв.м. вартістю 11 416 грн., навіс літ. Г вартістю 2
002 грн., 1/2 вбиральні вартістю 383 грн., 1/2 колодязя вартістю
971 грн., 1/2 огорожи вартістю 1 766 грн. загальною вартістю 31
589 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивачки компенсацію в
сумі 2 150 грн.
Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 31 травня
2007 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення
про відмову ОСОБА_1. у задоволенні позову.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати
ухвалене апеляційною інстанцією рішення й залишити в силі рішення
суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування
апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Ухвалюючи рішення про визнання права власності на майно, що є
об'єктом права спільної власності та поділ майна, суд першої
інстанції виходив з того, що ОСОБА_2. та ОСОБА_1. проживали однією
сім'єю, не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі між собою та, що
будинок № АДРЕСА_1придбано внаслідок спільної праці сторін як
членів сім'ї і є їх спільною власністю.
Скасовуючи рішення районного суду і ухвалюючи нове рішення,
суд апеляційної інстанції виходив із положень ч. 4 ст. 267 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, пропуск позовної давності. Апеляційний суд
вважав, що початок строку позовної давності належало відраховувати
з квітня 2001 року, а позов подано до суду у березні 2005 року -
за пропуском встановленого законом трирічного строку позовної
давності.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не
можна, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального
права.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим та стосуватися
питань: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і
заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші
фактичні дані (пропущення строку позовної тощо), які мають
значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які
правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка
правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Відповідно до ст. 304 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
справа
розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для
розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і
доповненнями, встановленими цією главою.
Винятків для застосування апеляційним судом ст. ст. 213, 214
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
главою 1 розділу V цього Кодексу не
передбачено.
Усупереч цим нормам, апеляційний суд неповно з'ясував доводи
апеляційної скарги та обмежившись з'ясуванням дотримання позовної
давності вважав, що позивачка пропустила цей строк, який
відраховується з квітня 2001 року до 16 березня 2005 року не
перевіривши доводи ОСОБА_1. та подані нею докази про те, що про
порушення відповідачем її прав вона дізналася у травні 2003 року
та доказам про те, що 30 грудня 1998 року відповідач просив
виконком сільської ради про оформлення будинку на позивачку, й 20
січня 1999 року цей виконавчий комітет переписав господарський
номер з ОСОБА_2. на ОСОБА_1., й не з'ясував чи змінювався після
цього вказаний запис, а якщо так, то коли і чи знала про це
позивачка та, виходячи з з'ясованого, з якого часу слід
відраховувати строк давності.
З урахуванням наведеного рішення апеляційного суду підлягає
скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд із
підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст. ст. 338, 344 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1- ОСОБА_4задовольнити
частково.
Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 31 травня
2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду
апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
I.С. Берднік
А.В. Костенко
Ю.В. Прокопчук
М.П. Пшонка