У х в а л а
 
                          Іменем україни
 
     5 грудня 2007 року м. Київ
 
     Колегія суддів Судової палати у цивільних справах  Верховного
Суду України у складі :
 
     Головуючого - Сеніна Ю.Л.,
 
     Суддів : Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,
 
     Охрімчук Л.I., Романюка Я.М.,
 
     розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відділення
виконавчої дирекції Фонду  соціального  страхування  від  нещасних
випадків на  виробництві  та  професійних  захворювань  України  в
Андрушівському   районі   до   відділу   культури    Андрушівської
райдержадміністрації,  ОСОБА_1  про  визнання   акту   форми   Н-1
недійсним, а нещасного випадку таким, що не дає право на  страхові
виплати,,
 
     в с т а н о в и л а :
 
     У червні  2006  року  відділення  виконавчої  дирекції  Фонду
соціального страхування від нещасних випадків  на  виробництві  та
професійних захворювань України в Андрушівському районі 
( далі - відділення Фонду страхування)
звернулося до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 28 жовтня 2005 року комісією, створеною відділом культури, було складено акт за формою Н-1 про те, що 19 січня 2005 року мав місце нещасний випадок з секретарем-друкаркою бібліотеки ОСОБА_1, проте цей акт складено безпідставно, оскільки нещасний випадок мав місце під час тимчасової непрацездатності ОСОБА_1
 
     Рішенням Андрушівського районного суду  від  27  грудня  2006
року в задоволенні позову відмовлено.
 
     Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 18 квітня
2007 року скасовано рішення Андрушівського районного суду  від  27
грудня 2006 року та ухвалено нове рішення про  задоволення  позову
відділення Фонду страхування.
 
     У  касаційній  скарзі  ОСОБА_1  просить   скасувати   рішення
апеляційного суду і справу направити на новий апеляційний розгляд,
посилаючись на порушення  апеляційним  судом  норм  процесуального
права.
 
     Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
 
     Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив  із  того,
що надані сторонами докази свідчать про те, що  нещасний  випадок,
який  стався  з  ОСОБА_1  19  січня   2005   року   пов'язаний   з
виробництвом, а тому відсутні  підстави  для  визнання  складеного
акту форми Н-1 недійсним. Судом також  зазначено,  що  позивач  не
надав доказів на підтвердження своїх доводів, він  лише  припускає
можливість отримання ОСОБА_1 травми в  інший  день  та  при  інших
обставинах.
 
     При встановленні зазначених фактів  судом  не  було  порушено
норми матеріального права.
 
     Скасовуючи рішення суду першої інстанції  та  ухвалюючи  нове
рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що
в акті форми  Н-1  не  визначений  конкретний  характер  отриманої
ОСОБА_1 травми, а тому неможливо встановити  причинний  зв'язок  з
призначеною їй інвалідністю і отриманою травмою.
 
     Проте  з  такими  висновками   суду   апеляційної   інстанції
погодитись не можна.
 
     Відповідно  до  ст.  303  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          під  час
розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний  суд  перевіряє
законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах
доводів апеляційної скарги  та  вимог,  заявлених  у  суді  першої
інстанції.
 
     Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої  інстанції
були  досліджені  з  порушенням  встановленого   порядку   або   в
дослідженні  яких  було  неправомірно  відмовлено,  а  також  нові
докази, неподання яких до суду  першої  інстанції  було  зумовлено
поважними причинами.
 
     Оскаржуючи рішення суду в апеляційному  порядку,  позивач  не
посилався  на  те,  що  судом  було  неправомірно   відмовлено   у
дослідженні певних доказів, також позивачем не було  надано  нових
доказів до суду апеляційної інстанції.
 
     Посилання ж у рішення апеляційного суду  на  те,  що  в  акті
форми Н-1 не  визначений  конкретний  характер  отриманої  ОСОБА_1
травми,  а  тому  неможливо   встановити   причинний   зв'язок   з
призначеною їй інвалідністю і отриманою травмою, є  безпідставним,
оскільки форма акту Н-1 не передбачає такі  відомості,  а  містить
лише дані про обставини, за яких  стався  нещасний  випадок,  його
причини та діагноз згідно з листком непрацездатності.
 
     За таких обставин апеляційний суд не мав законних підстав для
скасування рішення суду першої  інстанції,  а  тому  ухвалене  ним
рішення на підставі  ст.  339  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          підлягає
скасуванню із залишенням  в  силі  судового  рішення,  скасованого
помилково.
 
     Керуючись ст. 336 ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія  суддів
Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України
 
     у х в а л и л а :
 
     Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
 
     Рішення Апеляційного суду Житомирської області від 18  квітня
2007 року скасувати  і  залишити  в  силі  рішення  Андрушівського
районного суду від 27 грудня 2006 року.
 
     Ухвала оскарженню не підлягає.
 
     Головуючий - Ю.Л.Сенін
 
     Судді:  Є.Ф.Левченко
 
     Л.М.Лихута
 
     Л.I.Охрімчук
 
     Я.М.Романюк