У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2009 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.І.,
Сеніна Ю.Л..,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Колективного підприємства "Павлоградський завод продтоварів", виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання установчих документів недійсними та скасування державної реєстрації, за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2008 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2002 рокуОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3. звернулися до суду з названим позовом.
Зазначали, що вони є членами Колективного підприємства "Павлоградський завод продтоварів" (далі - КП "ПЗП").
1 грудня 1995 року, 29 січня 2001 року та 10 листопада 2001 року були проведені загальні збори членів підприємства, на яких прийняті рішення, що стали підставою для внесення змін до статуту підприємства.
Оскільки ці збори були проведені з порушеннями вимог закону й статуту підприємства, позивачі просили суд визнати протоколи цих зборів і статут в останній редакції від 29 січня 2001 року недійсними; скасувати державну реєстрацію КП "ПЗП" шляхом анулювання запису в журналі обліку реєстраційних справ від 2 лютого 2001 року.
В подальшому позивачі доповнили свої вимоги і просили визнати недійсними протоколи зборів членів підприємства від 25 листопада 1995 року та від 26 січня 1996 року.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останньою ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2008 року, провадження у справі закрито з підстав п. 7 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
В обґрунтування касаційної скаргиОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3. посилаються на порушення судами норм процесуального права, в зв'язку з чим ставлять питання про скасування ухвал судів першої та апеляційної інстанцій.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Закриваючи провадження у справі, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що КП "ПЗП", яке було відповідачем у справі, ліквідовано на підставі рішення господарського суду й виключено з державного реєстру, і ця обставина перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Проте повністю погодитися з таким висновком судів не можна.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.
При вирішенні питання місцевий суд виходив із того, що 18 листопада 2005 року державна реєстрація КП "ПЗП" припинена на підставі рішення господарського суду від 27 жовтня 2007 року про ліквідацію цього підприємства, а позовні вимоги до другого відповідача про скасування державної реєстрації є похідними від вимог, що були заявлені до ліквідованого підприємства.
Переглядаючи справу, апеляційний суд дійшов висновку, що направлене позивачами доповнення до позовних вимог, в якому було розширено коло відповідачів і обсяг самих вимог (т. 2 а.с. 98-100) надійшло до місцевого суду 16 липня 2007 року, тобто після постановлення ухвали про закриття провадження у справі.
При цьому апеляційний суд в порушення вимог ст.ст. 213, 214, 303 ЦПК України не звернув уваги на те, що доповнення до позову відповідно до штампу вхідної кореспонденції надійшло до місцевого суду не 16 липня 2007 року, а 22 червня 2007 року; що протокол судового засідання, на якому вирішувалося це питання, датований 17 липня 2007 року, а не 13 липня 2007 року, як зазначено в ухвалі.
Крім того, судами не вирішено питання, чи є ліквідація одного з відповідачів підставою для закриття провадження у справі при наявності інших відповідачів та заявлених до них позовних вимог.
За таких обставин постановлені у справі ухвали судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2008 року скасувати, а питання передати на новий розгляд до місцевого суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.І. Охрімчук
Ю.Л. Сенін