У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 грудня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Берднік I.С., Прокопчука Ю.В., Костенка А.В., Пшонки М.П., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи без самостійних
вимог: Ріпкинська районна державна нотаріальна контора, Ріпкинська
виробнича дільниця Чернігівського міжрайонного бюро технічної
інвентаризації, про визнання недійсним договору купівлі-продажу
квартири, укладеного від імені ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, про
стягнення на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_2 25 150 грн., про визнання
договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_3 та
ОСОБА_1, дійсним, про визнання за ОСОБА_1 права власності на
квартиру, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення колегії суддів
судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської
області від 23 березня 2007 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2006 року ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 звернувся в
суд із позовом до ОСОБА_2 Свої позовні вимоги обгрунтовував тим,
що ОСОБА_1 у травні 2001 року домовилась із власником квартири
АДРЕСА_1, - ОСОБА_2 та її представником за довіреністю, ОСОБА_3,
про купівлю вказаної квартири за 1 200 доларів США, з розстрочкою
виплати. Сплативши ОСОБА_3 до літа 2003 року 1 100 умовних одиниць
і домовившись здійснити переоформлення житла за її рахунок,
ОСОБА_1 дізналася, що строк довіреності на право розпорядження
житлом, виданої ОСОБА_2 ОСОБА_3, закінчився. Власник квартири
ОСОБА_2, яка проживає в м. Санкт-Петербурзі, неодноразово
підтверджувала свій намір приїхати в смт Ріпки та належним чином
оформити договір купівлі-продажу, однак не зробила цього до серпня
2006 року. Приїхавши в смт Ріпки 5 серпня 2006 року, ОСОБА_2
підтвердила свій намір належним чином оформити договір, але через
деякий час відмовилась від цього та знайшла іншого покупця на
житло. Вважаючи, що договір між сторонами відбувся, представник
позивачки просив суд визнати укладеним договір купівлі-продажу
квартири АДРЕСА_1 і визнати за ОСОБА_1 право власності на вказану
квартиру.
У вересні 2006 року до участі як третя особа із самостійними
вимогами вступила ОСОБА_4, пред'явивши позов до ОСОБА_1,
приватного нотаріуса Ріпкинського районного нотаріального округу
ОСОБА_7, зазначивши, що в серпні 2006 року через свою доньку -
ОСОБА_5, яка діяла за довіреністю від імені ОСОБА_2, за 25 150
грн. придбала в останньої квартиру, нотаріально посвідчивши
договір купівлі-продажу 28 серпня 2006 року. ОСОБА_4 зазначає, що
вона є добросовісним набувачем, належним чином уклала та
посвідчила договір купівлі-продажу, а між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
договір належним чином не укладався й не посвідчувався, тобто він
є нікчемним. На підставі наведеного ОСОБА_4 просила визнати за нею
право власності на спірну квартиру.
У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з додатковою
позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якій,
посилаючись на раніше викладені обставини, указувала, що ОСОБА_4
через свою доньку, ОСОБА_5, 28 серпня 2006 року придбала в ОСОБА_2
спірну квартиру. Просила суд визнати недійсним договір
купівлі-продажу квартири, укладений від імені ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_4; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 25 150 грн.,
визнати договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_3 та
ОСОБА_1 укладеним та визнати за позивачкою право власності на
квартируАДРЕСА_1.
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області
від 13 листопада 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано
таким, що відбувся з моменту набрання чинності цим рішенням суду,
договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1
та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 Визнано за ОСОБА_1 право власності на
квартиру АДРЕСА_1.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири,
укладений 28 серпня 2006 року між ОСОБА_5 від імені ОСОБА_2 та
ОСОБА_4 Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 25 150 грн.,
сплачених за договором купівлі-продажу від 28 серпня 2006 року, а
також 251 грн. 50 коп. витрат, понесених за складання та
оформлення договору купівлі-продажу.
У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Чернігівської області від 23 березня 2007 року
зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено
нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу
квартири, укладеного від імені ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, про
стягнення на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_2 25 150 грн., про визнання
договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_3 та
ОСОБА_1, дійсним, про визнання за ОСОБА_1 права власності на
квартиру відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалене у
справі рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення
суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування
апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення,
ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує
судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове
рішення суду першої інстанції.
Ухвалюючи рішення та відмовляючи в задоволенні позову
ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачка
не надала суду доказів того, що ОСОБА_3, наділений усіма
повноваженнями щодо продажу спірної квартири, якось ухилявся від
укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу
спірної квартири. Ніяких доказів, що з боку ОСОБА_2, яка проживає
у Російській Федерації, чинилися перешкоди чи мало місце ухилення
від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 не
надала.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не
можна з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої
інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у травні 2001 року домовилися щодо
купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, за ціною, що еквівалентна 1 200
доларів США, або 1 100 доларів США за умови оформлення ОСОБА_1
документів щодо купівлі-продажу за її рахунок.
Позивачка та ОСОБА_3 не заперечують існування між ними
домовленості про розстрочку внесення плати за придбане майно, а
також тієї обставини, що розстрочка оплати була погоджена з
власником майна ОСОБА_2 Факт оплати вартості майна сторони також
не заперечують, крім того, він підтверджується наявними в
матеріалах справи розписками від імені ОСОБА_3 про отримання від
ОСОБА_1 1 100 доларів США.
З доручення, посвідченого 28 серпня 2000 року державним
нотаріусом Ріпкинської державної нотаріальної контори, убачається,
що ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_3 продати належну їй квартиру за
ціну та на умовах за розсудом останнього.
Судом правомірно встановлено, що домовленість, досягнута між
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо вартості квартири та розстрочки виплати
коштів за неї, не суперечить вимогам діючого на той час
законодавства, інтересам сторін угоди, а також інтересам
довірителя ОСОБА_2
З розписки ОСОБА_3 від 21 серпня 2006 року, вбачається, що
останній платіж у сумі 300 доларів США він отримав від ОСОБА_1 у
вересні 2003 року.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(1963 року) за
договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно
у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти майно та
сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, істотними умовами договору купівлі-продажу квартири є
оплата покупцем вартості майна та прийняття його, а зі сторони
продавця - передання майна покупцеві та прийняття плати за нього.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проживає у спірній
квартирі з травня 2001 року, таким чином суд дійшов правильного
висновку, що сторонами договору станом на вересень 2003 року були
дотримані всі істотні умови договору та відбулося повне його
виконання.
Крім того, дії ОСОБА_2, котра разом із ОСОБА_1 розпочала
збирати документи, необхідні для оформлення договору
купівлі-продажу, свідчать про намір відповідачки юридично оформити
наслідки раніше досягнутої між сторонами домовленості щодо
відчуження майна, що підтверджується матеріалами справи та
показаннями свідків.
На підставі наведеного та відповідно до ст. 339 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
рішення суду апеляційної інстанції підлягає
скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Чернігівської області від 23 березня 2007 року
скасувати, а рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської
області від 13 листопада 2006 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й
оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
I.С. Берднік
А.В. Костенко
Ю.В. Прокопчук
М.П. Пшонка