У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Гнатенка А.В.,
суддів:
Балюка М.I., Барсукової В.М.,
Гуменюка В.I., Косенка В.Й.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Миронівської
районної державної адміністрації про визначення місця проживання
неповнолітніх дітей,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним
позовом, посилаючись на те, що їхні з відповідачкою неповнолітні
діти: дочка ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_1 року народження та син ОСОБА_4,
IНФОРМАЦIЯ_2 року народження, повинні проживати разом із ним,
оскільки останні виявили таке бажання, він має всі необхідні умови
та належне матеріальне забезпечення для виховання дітей, а
проживання дітей з відповідачкою створює загрозу для їхнього
психічного здоров'я.
Рішенням Миронівського районного суду від 21 грудня 2006
року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської
області від 5 березня 2007 року, позов задоволено: визначено місце
проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - разом із
батьком ОСОБА_1 у місті АДРЕСА_1
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду
скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм
матеріального права та порушення норм процесуального права, і
направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи рішення й задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1,
суд першої інстанції, з чим погодився й суд апеляційної інстанції,
виходив із того, що орган опіки та піклування Миронівської
районної державної адміністрації вважає за доцільне визначити
місце проживання малолітніх дітей разом із батьком, дочка ОСОБА_3
не бажає проживати разом із матір'ю, а належне виховання та
розвиток неповнолітнього синаОСОБА_4 можливі лише за умови
збереження сім'ї.
Проте з такими висновками погодитися не можна з таких
підстав.
З матеріалів справи вбачається, що під час пред'явлення
позову діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали - з матір'ю ОСОБА_2 у м.
Богуславі, навчалися в Богуславській ЗОШ I-III ступеня № 3.
Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України під час розгляду судом
спорів щодо участі одного із батьків у вихованні дитини, місця
проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав,
побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських
прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на
підставі закону або рішення суду, управління батьками майном
дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним
обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення,
зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обгрунтовувались
як вимоги так і заперечення; наявності інших фактичних даних, які
мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених
встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинно бути
зазначено встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Заперечуючи проти позову відповідачка ОСОБА_2 посилалася на
те, що вона проживає з дітьми у своїх батьків у м. Богуславі, де
існують всі необхідні умови для життя та належного виховання
дітей; діти навчаються в Богуславській ЗОШ I-III ступеня № 3, в
яку їздять на таксі, оскільки школа знаходиться неблизько від
будинку; діти відвідують різні гуртки; вона працює, має стабільний
заробіток і матеріальну можливість утримувати та виховувати дітей.
Суд у порушення зазначених вимог закону не залучив до участі
у справі орган опіки та піклування Богуславської районної
державної адміністрації й розглянув справу без письмового висновку
органу опіки та піклування за місцем проживання дітей, який
повинен бути складений з урахуванням результатів обстеження
житлових умов відповідачки; належним чином не перевірив і не дав
належної оцінки доводам ОСОБА_2; визначаючи місце проживання дітей
разом із батьком за його місцем проживання в м. Миронівці належним
чином не вмотивував та не обгрунтував такий висновок.
Крім того, відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини
від 20 листопада 1959 року малолітня дитина не повинна, крім тих
випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю
матір'ю.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення
вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
в достатній мірі не
перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив
конкретні обставини та факти, що спростовують такі доводи, і
залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин постановлені судові рішення підлягають
скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Керуючись ст., ст. 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Миронівського районного суду від 21 грудня 2006 року
та ухвалу апеляційного суду Київської області від 5 березня 2007
року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.В. Гнатенко
Судді:
М.I. Балюк
В.М. Барсукова
В.I. Гуменюк
В.Й. Косенко