УХВАЛА

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     28 листопада 2007 року м. Київ

        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

                Верховного Суду України в складі:

     головуючого  Гнатенка А.В.,

     суддів: Барсукової В.М., Балюка М.I.,

     Гуменюка В.I., Косенка В.Й., -

     розглянувши в судовому засіданні справу за позовом  прокурора
Бахчисарайського району Автономної  Республіки  Крим  в  інтересах
ОСОБА_1  до  закритого  акціонерного  товариства  "Бахчисарайський
виноробний завод" про стягнення середнього заробітку  за  затримку
розрахунку  при  звільненні  та  компенсації  за  втрату   частини
заробітку,

                       в с т а н о в и л а:

     У  листопаді  2006  року  прокурор,  звернувшись  до  суду  з
указаним позовом, зазначав, що  ОСОБА_1  працювала  водієм  у  ЗАТ
"Бахчисарайський виноробний завод" і 13  березня  2006  року  була
звільнена за власним бажанням. Однак відповідач, в порушення вимог
діючого законодавства, не виплатив їй своєчасно заробітну плату, а
повний розрахунок провів лише 9 серпня 2006 року.

     Посилаючись на викладене, просив стягнути  з  відповідача  на
користь ОСОБА_1 середній  заробіток  за  затримку  розрахунку  при
звільненні в розмірі 1648 грн. 39 коп. та  компенсацію  за  втрату
частини заробітку в розмірі 1 грн. 85 коп.

     Рішенням   Бахчисарайського   районного    суду    Автономної
Республіки Крим від 6 грудня 2006 року позов задоволено  частково.
Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1  середній  заробіток  за
час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 1467 грн. 74 коп.
та компенсацію за втрату частини заробітку в  розмірі  1  грн.  85
коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

     Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим  від  2
квітня 2007 року зазначене рішення  суду  скасовано,  постановлено
нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

     У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду
скасувати, посилаючись на порушення судом  норм  матеріального  та
процесуального права,  і  залишити  в  силі  рішення  суду  першої
інстанції.

     Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

     Відповідно до ст. 213 ЦПК України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          рішення  суду
повинно бути законним і обгрунтованим. Законним  є  рішення,  яким
суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства,  вирішив  справу
згідно із законом. Обгрунтованим є  рішення,  ухвалене  на  основі
повно і всебічно з'ясованих обставин, на які  сторони  посилаються
як на  підставу  своїх  вимог  і  заперечень,  підтверджених  тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

     Апеляційний  суд,  скасовуючи  рішення  районного   суду   та
відмовляючи в задоволенні  позову  ОСОБА_1,  виходив  з  того,  що
позивачка пропустила строк звернення до суду.

     Проте з  таким  висновком  апеляційного  суду  погодитися  не
можна.

     Згідно з частиною 1 ст. 233 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
         працівник
може  звернутися  з   заявою   про   вирішення   трудового   спору
безпосередньо  до  районного,  районного  у  місті,  міського   чи
міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли  він  дізнався
або повинен був дізнатися про порушення свого права, а  у  справах
про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу  про
звільнення або з дня видачі трудової книжки.

     Пленум Верховного Суду України в абзаці 5 п. 25  постанови  №
13 ( v0013700-99 ) (v0013700-99)
         "Про практику  застосування  законодавства  про
оплату праці" від 24 грудня 1999 року роз'яснив,  що  непроведення
розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо  в  цей  день
він не був на  роботі,  наступного  дня  після  його  звернення  з
вимогою   про   розрахунок   є    підставою    для    застосування
відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі  перебіг
тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня
після  проведення  зазначених  виплат  незалежно  від   тривалості
затримки розрахунку.

     Як  убачається  з  матеріалів  справи  повний  розрахунок   з
позивачкою проведено  9  серпня  2006  року,  а  позов  прокурором
заявлено в інтересах позивачки 7  листопада  2006  року,  тобто  в
межах трьохмісячного строку.

     За таких обставин у апеляційного суду  не  було  передбачених
законом підстав для скасування рішення районного суду і  ухваленні
нового рішення про відмову в задоволенні позову.

     Ураховуючи, що апеляційним судом помилково скасовано  рішення
районного суду, ухвалене згідно із законом,  рішення  апеляційного
суду відповідно до статті 339  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          підлягає
скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

     Керуючись ст. 336 ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія  суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

                        у х в а л и л а :

     Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

     Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки  Крим  від  2
квітня 2007 року скасувати, а рішення  Бахчисарайського  районного
суду Автономної Республіки Крим від 6 грудня 2006 року залишити  в
силі.

     Ухвала оскарженню не підлягає.

     Головуючий А.В. Гнатенко

     Судді: В.М. Барсукова

     М.I. Балюк

     В.I. Гуменюк

     В.Й. Косенко