Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Прокопчука Ю.В.,

Пшонки М.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства (далі - ПП) "Пікард" про визнання незаконним звільнення з роботи, зміни формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані відпустки, моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2007 року,

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ПП "Пікард" про поновлення її на посаді директора підприємства, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані відпустки, заробітної плати за травень 2005 року та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що вона незаконно звільнена з роботи за п. 1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з грубим порушенням трудових обов'язків.

При розгляді справи позивачка змінила свої позовні вимоги і просила змінити формулювання причин звільнення на ст. 38 КЗпП України, не наполягала на поновленні на роботі. В решті частини позовні вимоги залишені без змін.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 27 лютого 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2007 року рішення районного суду в частині стягнення з відповідача на користь позивачки заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки, середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди скасовано і ухвалено нове рішення про стягнення з ПП "Пікард" на користь ОСОБА_1 заборгованості з заробітної плати за травень 2005 року у сумі 290 грн., компенсації за невикористані відпустки у сумі 3 300 грн. 30 коп., відшкодування моральної шкоди у сумі 500 грн. В частині позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухваленого апеляційною інстанцією рішення та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального процесуального права.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Виходячи з задоволення позовних вимог про визнання ОСОБА_1 звільненої з 31 травня 2005 року за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) та, що рішення місцевого суду в цій частині позивачка не оскаржувала, висновок апеляційного суду про відсутність у неї прогулу без поважних причин і відповідно необхідності стягнення заробітної плати є законним і обґрунтованим.

Вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати з підстав втрати заробітку через наявність запису в трудовій книжці про звільнення за п. 1 ст. 41 КЗпП України не заявлялися.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. 332 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.