У х в а л а
Іменем україни
21 листопада 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Берднік I.С., Прокопчука Ю.В.,
Костенка А.В., Пшонки М.П., -
розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою товариства
з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Східенерго" в інтересах
структурної одиниці "Кураховська ТЕС" ТОВ "Східенерго" на дії
головного державного виконавця державної виконавчої служби в
Мар'їнському районі Донецької області Уварової О.В, за касаційною
скаргою ТОВ "Східенерго" в інтересах структурної одиниці
"Кураховська ТЕС" ТОВ "Східенерго" на ухвалу апеляційного суду
Донецької області від 8 червня 2007 року,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2006 року ТОВ "Східенерго" в інтересах структурної
одиниці "Кураховська ТЕС" ТОВ "Східенерго" звернулось у суд з
указаною вище скаргою, посилаючись на те, що 28 листопада 2006
року ним було отримано постанову головного державного виконавця
державної виконавчої служби в Мар'їнському районі Донецької
області Уварової О.В від 24 листопада 2006 року про відмову у
відкритті виконавчого провадження з примусового виконання
виконавчого листа № 2-1174-06, виданого 3 жовтня 2006 року
Мар'їнським районним судом, з підстав невідповідності його вимогам
ст. ст. 19, 26 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
.
У зв'язку з цим скаржник просив визнати такі дії державного
виконавця неправомірними та зобов'язати відкрити виконавче
провадження.
Ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 23
лютого 2007 року скаргу задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 8 червня 2007
року ухвалу районного суду скасовано та постановлено ухвалу про
відмову в задоволенні скарги.
У поданій касаційній скарзі ТОВ "Східенерго" ставить питання
про скасування ухвали апеляційного суду, посилаючись на
неправильне застосування судом норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи 24 листопада 2006 року постанову про відмову у
відкритті виконавчого провадження, головний державний виконавець
державної виконавчої служби в Мар'їнському районі Донецької
області Уварова О.В виходила з того, що відповідач не був
присутній у судовому засіданні при розгляді справи й таким чином
був позбавлений можливості добровільно погасити заборгованість;
крім того, у виконавчому документі не була вказана дата та місце
народження боржника, його місце роботи й місце знаходження майна
боржника.
Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про
визнання цієї постанови неправомірною, оскільки підстави, за якими
державний виконавець відмовив у відкритті виконавчого провадження,
не передбачені ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи в
задоволенні скарги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що
в тексті виконавчого листа не вказані дата народження боржника та
місцезнаходження його майна, що ускладнило ідентифікування
боржника, у зв'язку з цим дії державного виконавця при винесенні
постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження були
законними.
З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна,
оскільки він суперечить матеріалам справи, оскільки суд
апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що у виконавчому
листі (а.с.7) указані дата народження, місце народження та місце
проживання боржника, за якими можливе ідентифікування боржника.
Статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
передбачені необхідні відомості, які повинні бути
зазначені у виконавчому документі:
1) назва документа, дата видачі та найменування органу,
посадової особи, що видали документ;
2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я
та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і
боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце
проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта
господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності
(для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер
стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб -
платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду
чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують
стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню,
такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для
фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання чинності рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на п. 3 цієї
статті, який указує на те, що виконавчий документ може містити
інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав
виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи
можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце
народження боржника та його місце роботи.
З урахуванням викладеного слід зазначити, що законом не
передбачена можливість відмови у відкритті виконавчого провадження
у випадку, якщо такі відомості, як дата народження та місце
знаходження майна боржника, не були відомі суду й відповідно не
вказані у виконавчому листі.
Частково задовольняючи скаргу, суд апеляційної інстанції
прийняв до уваги той факт, що зазначення у виконавчому листі
індивідуального ідентифікаційного номера боржника можливе за його
наявності.
Це свідчить про те, що трактування судом апеляційної
інстанції ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
є неоднозначним.
Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний
виконавець керувався п. 6 ст. 26 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, яким передбачено відмову у разі
невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 19
цього Закону.
Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те,
що підстави, за якими державний виконавець відмовила у відкритті
виконавчого провадження, не передбачені Законом України "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
.
Наведене свідчить про те, що апеляційний суд помилково
скасував ухвалу суду першої інстанції, яка постановлена відповідно
до вимог ст. 387 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, а тому ухвала суду
апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням у силі
ухвали суду першої інстанції з підстав передбачених ч. 2 ст. 336
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст. ст. 336, 344, 345 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Східенерго" в інтересах структурної одиниці "Кураховська ТЕС"
товариства з обмеженою відповідальністю "Східенерго" задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 8 червня 2007
року скасувати, а ухвалу Мар'їнського районного суду Донецької
області від 23 лютого 2007 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
I.С. Берднік
А.В. Костенко
Ю.В. Прокопчук
М.П. Пшонка