УХВАЛА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     14 листопада 2007 року м. Київ
 
        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
 
                Верховного Суду України в складі:
 
     головуючого Гнатенка А.В.,
 
     суддів: Барсукової В.М., Балюка М.I.,
 
     Гуменюка В.I., Данчука В.Г., -
 
     розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  комунального   підприємства   Бюро   технічної
інвентаризації  м.  Донецька  про  визнання   недійсним   договору
купівлі-продажу квартири,  визнання  права  власності,  скасування
державної реєстрації та зобов'язання провести державну реєстрацію,
 
                           встановила:
 
     У липні 2004 року ОСОБА_1, звернувшись  до  суду  з  указаним
позовом, зазначав, що відповідно до договору  купівлі-продажу  від
16 травня 2000  року  він  є  власником  квартири  АДРЕСА_1  у  м.
Донецьку.
 
     У жовтні 2000 року між ним  та  ОСОБА_3  відбулась  попередня
домовленість  щодо  купівлі-продажу  квартири,  у   рахунок   якої
відповідачка передала йому аванс у сумі 5 700  грн.  У  подальшому
вони не домовились щодо ціни квартири й угода  купівлі-продажу  не
відбулась.
 
     Рішенням Ворошиловського районного суду  м.  Донецька  від  8
травня  2002  року,  ухваленим  за   його   відсутності,   договір
купівлі-продажу спірної квартири між ним та ОСОБА_3  було  визнано
дійсним, за ОСОБА_3 визнано право власності на спірну квартиру  зі
стягненням на його користь 37 050 грн.
 
     Дізнавшись про наявність указаного судового рішення,  ОСОБА_1
звернувся зі  скаргою  до  апеляційного  суду  Донецької  області,
рішенням якого від 3 червня 2004 року зазначене рішення суду  було
скасовано та в задоволенні позову ОСОБА_3  про  визнання  договору
купівлі-продажу квартири дійсним і визнання за нею права власності
на спірну  квартиру  відмовлено.  Однак  13  листопада  2002  року
ОСОБА_3 продала вказану квартиру ОСОБА_2, фактично не передавши її
останньому, оскільки у квартирі весь час мешкав та мешкає він.
 
     Рішенням Ворошиловського районного суду  м.  Донецька  від  9
жовтня 2006 року, залишеним без  змін  ухвалою  апеляційного  суду
Донецької області від 11 грудня 2006  року  ( rs462689 ) (rs462689)
          ,  позов
задоволено частково:  визнано  недійсним  договір  купівлі-продажу
спірної квартири, укладений 13 листопада 2002 року між ОСОБА_3  та
ОСОБА_2, стягнуто з відповідачів  судові  витрати,  у  задоволенні
інших вимог відмовлено за відсутністю спору.
 
     У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначені судові  рішення
скасувати, посилаючись на порушення судами норм  матеріального  та
процесуального права, і направити справу на новий розгляд до  суду
першої інстанції.
 
     Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
 
     Відповідно до вимог  ст.  337  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу,  якщо  визнає,  що
рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального
права.
 
     Згідно зі ст. 145 ЦК України (1963  ( 1540-06 ) (1540-06)
          року),  якщо
майно  за  плату  придбане  у  особи,  яка  не  мала  права   його
відчужувати, про що  набувач  не  знав  і  не  повинен  був  знати
(добросовісний набувач), то власник вправі  витребувати  це  майно
від набувача лише в  разі,  коли  майно  загублено  власником  або
особою, якій  майно  було  передане  власником  у  володіння,  або
викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом
поза їх волею.
 
     Судом установлено, що  спірна  квартира  вибула  з  володіння
ОСОБА_1 поза його волею. Це стосується оформлення  правоустановчих
документів, за якими  ОСОБА_3  продала  квартиру  ОСОБА_2  ОСОБА_1
проживав весь час у спірній квартирі, сплачував комунальні платежі
та фактично залишався власником.
 
     За таких обставин суд обгрунтовано задовольнив позовні вимоги
ОСОБА_1
 
     Що  стосується   розгляду   справи   апеляційним   судом   за
відсутності ОСОБА_2, то в матеріалах  справи  є  повідомлення  про
розгляд справи його представника, а відповідно до ч. 5 ст. 76  ЦПК
України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          вручення  судової  повістки   представникові
особи, яка бере участь у справі, вважається врученням  повістки  і
цій особі.
 
     Постановлені у справі судові  рішення  відповідають  зібраним
доказам і вимогам закону, підстав для їх скасування колегія суддів
не вбачає.
 
     Керуючись ст. 337 ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія  суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
 
                        у х в а л и л а :
 
     Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а  рішення
Ворошиловського районного суду м. Донецька від 9 жовтня 2006  року
та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 11  грудня  2006
року ( rs462689 ) (rs462689)
         - без змін.
 
     Ухвала оскарженню не підлягає.
 
     Головуючий А.В. Гнатенко
 
     Судді: В.М. Барсукова
 
     М.I. Балюк
 
     В.I. Гуменюк
 
     В.Г. Данчук