У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України в складі :
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Берднік I.С., Костенка А.В.,
Прокопчука Ю.В., Пшонки М.П., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Друга Дніпропетровська державна
нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією
сім'єю понад 5 років, визнання права на спадкування за законом
разом зі спадкоємцями першої черги,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про
встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_4, померлим
IНФОРМАЦIЯ_1 та визнання права на спадкування за законом разом зі
спадкоємцями першої черги. У січні 2006 року ОСОБА_1 доповнила
позовні вимоги та просила визнати її спадкоємцем четвертої черги
за законом після смерті ОСОБА_4. Указувала, що зі спадкодавцем
ОСОБА_4. проживали однією сім'єю з серпня 1987 року до дня його
смерті -IНФОРМАЦIЯ_1. У зв'язку з тяжкою хворобою ОСОБА_4 вона
піклувалася про нього, доставляла до медичних установ, навідувала
та доглядала за ним. Позивачка просила встановити факт проживання
однією сім'єю понад п'ять років, визнати за нею право на
спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від
17 липня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено, встановлено факт
проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з ОСОБА_4, померлим IНФОРМАЦIЯ_1,
понад п'ять років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4.
та визнано ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом; визнано
за ОСОБА_1 право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4.,
разом зі спадкоємцями першої черги: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - на
квартиру АДРЕСА_1 в місті Дніпропетровську та інше рухоме майно.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від
23 листопада 2006 року рішення суду першої інстанції
скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення
апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити без
змін, посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції
виходив із доведеності факту проживання позивачки разом зі
спадкодавцем однією сім'єю понад п'ять років. Змінюючи черговість
спадкування, суд прийняв до уваги фізичний стан спадкодавця, його
вік та інші обставини, які є підставою для застосування ч. 2 ст.
1259 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд
дійшов висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1
права на спадщину, оскільки позивачка та спадкодавець ОСОБА_4 не
прожили разом п'ять років після набрання чинності Цивільним
кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
01 січня 2004 року.
Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції
погодитись не можна.
До відносин спадкування необхідно застосовувати
законодавство, що діяло на час відкриття спадщини, - норми
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
від 16 січня 2003 року, що
набрав чинності 01 січня 2004 року.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у четверту чергу
право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі
спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу
відкриття спадщини.
Частиною 2 ст. 1259 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що
фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може
за рішенням суду одержати право на спадкування разом зі
спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови,
що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально
забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через
похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Судом установлено, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_4. однією
сім'єю з серпня 1987 року до IНФОРМАЦIЯ_1 (день смерті). 26 жовтня
2005 року ОСОБА_1 звернулася в установленому законом порядку до
Другої Дніпропетровської нотаріальної контори із заявою про
прийняття спадщини - квартири АДРЕСА_1 в місті Дніпропетровську.
Згідно з доказами, здобутими в судовому засіданні (показання
свідків, довідки лікарень та ін.), ОСОБА_4 через похилий вік і
тяжку хворобу потребував стороннього догляду, який надавала
позивачка.
За таких обставин постановлене судом першої інстанції рішення
є законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно
з'ясованих обставинах справи, на які сторони посилалися як на
підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які
були досліджені у судовому засіданні.
З огляду на те, що апеляційним судом скасовано судове
рішення, ухвалене згідно із законом, воно не може залишатися в
силі та підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
в и р і ш и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від
23 листопада 2006 року скасувати, а рішення Ленінського
районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2006 року залишити
без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді:
I.С. Берднік
А.В. Костенко
Ю.В. Прокопчук
М.П. Пшонка