У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.I., Сеніна Ю.Л., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України у м. Брянка про встановлення факту, що має юридичне
значення, визнання права на отримання страхових сум у зв'язку зі
смертю потерпілого,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України у м. Брянка про встановлення факту, що має юридичне
значення, визнання права на отримання страхових сум у зв'язку зі
смертю потерпілого.
Зазначала, що IНФОРМАЦIЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2.
Причиною його смерті є професійне захворювання, оскільки
висновком МСЕК від 17 лютого 1998 року ОСОБА_2. була визначена
інвалідність III групи.
Смерть ОСОБА_2. знаходиться у причинному зв'язку з
професійним захворюванням.
Посилаючись на те, що у добровільному порядку відшкодувати їй
шкоду, у зв'язку із смертю ОСОБА_2, відповідач відмовляється,
просила встановити факт причинного зв'язку між смертю ОСОБА_2. та
професійним захворюванням та визнати за нею право на отримання
страхових сум у зв'язку зі смертю потерпілого від професійної
хвороби.
Рішенням Брянківського міського суду Луганської області від
22 січня 2007 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду
Луганської області від 6 червня 2007 року, позовні вимоги ОСОБА_1
задоволені.
У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України у м. Брянка просить скасувати
ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове про відмову в
задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального права та порушення норм
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення
суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного
судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно
з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу
своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були
досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 була одружена з ОСОБА_2.
З 17 серпня 1985 року по 4 вересня 1993 рік ОСОБА_2. працював
на підприємствах вугільної промисловості.
Висновком МСЕК від 17 березня 1998 року ОСОБА_2 була
встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 60%
довічно.
IНФОРМАЦIЯ_1 ОСОБА_2. помер.
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України у м. Брянка Луганської області у зв'язку зі
смертю ОСОБА_2. щомісячні страхові виплати були припинені.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що відповідно до висновку
судово-медичної експертизи № 295/422 від 23 жовтня 2006 року
смерть ОСОБА_2. знаходиться у причинному зв'язку з його
професійним захворюванням, а тому відповідно до ст. 21 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
ОСОБА_1 має
право на отримання з боку відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України у м. Брянка страхових виплат у
зв'язку зі смертю ОСОБА_2.
З такими висновками суду першої інстанції погодився і
апеляційний суд.
Проте погодитися з такими висновками судів не можна.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
у разі смерті потерпілого право на
одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом
"д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають
непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або
мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а
також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як
десятимісячного строку після його смерті.
У разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і
не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у
статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних
страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його
смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат
згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті
потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я
має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів (ч.
9 ст. 34 зазначеного Закону).
Iнструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з
професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом,
затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15
листопада 2005 року N 606 ( z1455-05 ) (z1455-05)
органом, який встановлює
причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням)
або трудовим каліцтвом є медико-соціальна експертна комісія.
Статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
визначений перелік соціальних послуг та виплат, які
здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від
нещасних випадків у разі настання страхового випадку.
Однак, вирішуючи спір суд, у порушення зазначених вимог
закону, не взяв до уваги, що причинний зв'язок смерті потерпілого
з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має бути
встановлений медико-соціальною експертною комісією.
Крім того, ухвалюючи рішення про визнання за ОСОБА_1 права на
отримання страхових виплат суд, у порушення вимог ст. 215 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
не зазначив у рішенні на одержання яких саме і
у якому розмірі страхових виплат має позивачка.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення
вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
належним чином не
перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив
конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи і залишив
рішення суду першої інстанції без зміни.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судові рішення
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України у м. Брянка задовольнити частково.
Рішення Брянківського міського суду Луганської області від 22
січня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від
6 червня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.I. Охрімчук
Ю.Л. Сенін