У Х В А Л А
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     14 листопада 2007 року
 
     м. Київ
 
        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
 
                Верховного Суду України в складі:
     головуючого
 
     Патрюка М.В.,
 
     суддів:
 
     Берднік I.С., Прокопчука Ю.В., Костенка А.В., Пшонки М.П., -
     розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Омега  -  4"  про
стягнення заробітної плати, заборгованості по авансовим звітам,  а
також компенсації  за  невикористану  відпустку  та  відшкодування
моральної  шкоди,  за  касаційною  скаргою  ОСОБА_1   на   рішення
Феодосійського міського суду Автономної  Республіки  Крим  від  19
лютого 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Крим  від  12  червня
2007 року,
 
                      в с т а н о в и л а :
 
     У червні 2004  року  ОСОБА_1  звернулася  в  суд  з  указаним
позовом, в якому просила стягнути з ВАТ "Омега - 4" заборгованість
із   заробітної   плати,   авансових   звітів,   компенсацію    за
невикористану відпустку та моральну шкоду, посилаючись на  те,  що
вона з 1 червня  1994  року  до  15  травня  2004  року  працювала
головним бухгалтером ВАТ "Омега - 4"  і  за  весь  час  роботи  їй
відпустка не надавалась, компенсації  за  невикористану  відпустку
вона не отримувала. Крім того,  їй  не  була  виплачена  заробітна
плата за травень 2004 року  в  розмірі  136  грн.  68  коп.  і  не
проведена виплата по авансових звітах у розмірі 52 грн. 45 коп.
 
     Позивачка,  вважаючи  такі  дії  відповідача  неправомірними,
просила суд стягнути з відповідача заробітну плату, компенсацію за
невикористані відпустки в розмірі 1 785 грн. 66 коп.,  компенсацію
за порушення строків виплати грошової компенсації за  відпустки  в
сумі 1 352 грн. 28 коп., заборгованість з авансових  звітів  -  52
грн. 45 коп., а всього - 2 071 грн.  31  коп.,  а  також  моральну
шкоду - 1 000 грн.
 
     У подальшому  позивачка  збільшила  свої  позовні  вимоги  та
просила суд стягнути з відповідача матеріальні збитки в сумі 1 969
грн. 13 коп., індексацію в сумі 2 039 грн. 96 коп., моральну шкоду
в сумі 2 000 грн., а всього 6 009 грн. 09 коп.
 
     Рішенням Феодосійського міського суду  Автономної  Республіки
Крим  від  19  лютого  2007  року,  залишеним  без  змін   ухвалою
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від  12  червня  2007
року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
 
     У  поданій  касаційній  скарзі  ОСОБА_1   просить   скасувати
ухвалені у справі судові рішення, посилаючись  на  порушення  норм
матеріального та процесуального права.
 
     Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  підлягає
задоволенню частково, а судові рішення - скасуванню з направленням
справи на новий розгляд з таких підстав.
 
     Відповідно до  ст.  ст.  213,  214  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        
рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим та стосуватися,
зокрема, питань: чи мали місце обставини,  якими  обгрунтовувалися
вимоги і заперечення та якими доказами вони  підтверджуються;  які
правовідносини сторін випливають  із  встановлених  обставин;  яка
правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
 
     Судові рішення у справі постановлено з порушенням цих норм.
 
     Ухвалюючи рішення  про  відмову  в  задоволенні  позову,  суд
першої інстанції виходив із того, що  позивачка  працювала  у  ВАТ
"Омега - 4" з 1 червня  2004  року  до  15  травня  2004  року  за
сумісництвом й була звільнена за власним бажанням. Заробітна плата
при звільненні  їй  була  нарахована,  а  факт  того,  що  ОСОБА_1
регулярно  отримувала  відпустки  був  установлений  за  допомогою
показань свідків.  На  підставі  цього  суд  дійшов  висновку  про
безпідставність позовних вимог ОСОБА_1.
 
     З  таким  висновком  погодився  апеляційний  суд,   залишаючи
рішення суду першої інстанції без змін.
 
     Однак із такими висновками погодитися на можна, оскільки суди
дійшли їх  із  порушенням  норм  матеріального  та  процесуального
права.
 
     Відповідно до ст.  57  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          доказами  є
будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність
або відсутність обставин, що обгрунтовують  вимоги  і  заперечення
сторін, та  інших  обставин,  які  мають  значення  для  вирішення
справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх
осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків,
письмових доказів, речових доказів.
 
     Суд усупереч ст. 57 ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          використав  як
доказ письмові заяви директора ВАТ "Омега - 4", ОСОБА_2,  ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.77-79), без їх допиту в  судовому
засіданні.
 
     Суд вважав, що ці заяви є письмовими показаннями свідків.
 
     В матеріалах справи відсутні будь-які докази про  те,  що  ці
особи були у встановленому законом порядку допитані  як  свідки  -
попереджені про  кримінальну  відповідальність  за  дачу  завідомо
неправдивих свідчень і приведені до присяги (ст. 180  ЦПК  України
( 1618-15 ) (1618-15)
        ).
 
     ОСОБА_1  у  засіданнях   суду   першої   інстанції   заявляла
клопотання  про  виклик  вищезазначених  осіб  у  суд,  проте   її
клопотання було безпідставно залишено без задоволення.
 
     Відповідно до ч. 2  ст.  62  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          ніякі
докази не мають для суду наперед встановленої сили.
 
     У порушення цього  положення  суд  обгрунтував  своє  рішення
заявами третіх осіб і  не  прийняв  до  уваги  довідку  (а.с.161),
підписану директором "Омега-4", в якій зазначено, що за  весь  час
роботи ОСОБА_1. на  цьому  підприємстві  у  зв'язку  з  виробничою
необхідністю відпустки їй  не  надавались,  обмежившись  письмовим
поясненням директора ВАТ "Омега - 4" Попова В.В.  про  те,  що  ця
довідка не видавалася (а.с. 268).
 
     Суд  обмежився   інформацією   про   відсутність   у   папках
діловодства даних про надання відпусток і  не  з'ясував  наявність
таких даних за фінансовими та статистичними документами.
 
     ОСОБА_1 заявляла клопотання про виклик для допиту як  свідків
ще  ряд  осіб,  що  дали  письмові  пояснення,  яке  суд  теж   не
задовольнив, обмежившись аналізом їх письмових свідчень суду.
 
     Наведені порушення апеляційним судом залишені без уваги, тому
судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду
першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК  України
( 1618-15 ) (1618-15)
        .
 
     Керуючись ст. ст. 338,  344,  345  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного  Суду
України
 
                         у х в а л и л а:
 
     Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
 
     Рішення Феодосійського міського  суду  Автономної  Республіки
Крим  від  19  лютого  2007  року  та  ухвалу  Апеляційного   суду
Автономної Республіки Крим від 12 червня 2007  року  скасувати,  а
справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
 
     Ухвала оскарженню не підлягає.
 
 
 
     Головуючий
 
 
 
     М.В. Патрюк
 
     Судді:
 
 
 
     I.С. Берднік
 
 
 
     А.В. Костенко
 
 
 
     Ю.В. Прокопчук
 
 
 
     М.П. Пшонка