У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
Головуючого - Яреми А.Г.,
Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу
квартири недійсним,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним
позовом, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 у м. Рівному
придбана під час перебування її та ОСОБА_2 в шлюбі, є їх спільною
сумісною власністю, однак 19 травня 2005 року ОСОБА_3 на підставі
довіреності від імені ОСОБА_2 без її згоди продала квартиру його
сестрі ОСОБА_4.
Позивачка просила визнати недійсним договір купівлі-продажу
квартири, укладений 19 травня 2005 року між ОСОБА_3, від імені
ОСОБА_2, та ОСОБА_4.
Рішенням Рівненського міського суду від 9 січня 2007 року,
залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області
від 12 квітня 2007 року, позов задоволено.
За наслідками розгляду справи в апеляційному порядку
Апеляційним судом Рівненської області постановлено окрему ухвалу
від 12 квітня 2007 року, якою доведено до відома начальника
Головного управління юстиції у Рівненській області про
недобросовісне ставлення приватного нотаріуса ОСОБА_5 до виконання
своїх службових обов'язків для вжиття відповідних заходів.
У касаційній скарзі приватний нотаріус ОСОБА_5 просить
скасувати окрему ухвалу апеляційного суду, посилаючись на
порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального
права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив із того, що спірна квартира
є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільною сумісною власністю, однак ОСОБА_3 на
підставі довіреності від імені ОСОБА_2, без згоди позивачки
продала квартиру.
Апеляційний суд, постановляючи окрему ухвалу, виходив із
того, що приватний нотаріус ОСОБА_5 порушила вимоги чинного
законодавства, посвідчила договір купівлі-продажу квартири, яка
була спільною сумісною власністю подружжя, без згоди другого з
подружжя і при цьому належним чином не перевірила факт перебування
продавця квартири в шлюбі.
Проте з висновками апеляційного суду, викладеними в окремій
ухвалі, погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 211 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд,
виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши
причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити
окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для
вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.
Абзацом третім пункту 45 Iнструкції про порядок вчинення
нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом
Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5
( z0283-04 ) (z0283-04)
, передбачено, що при посвідченні нотаріусом
правочинів щодо відчуження майна від імені особи, у якої немає
чоловіка або дружини (неодружена /неодружений/, удова /удівець/),
відчужувач подає відповідну заяву, у якій також зазначається, що
майно, яке є предметом цього правочину, не є спільною сумісною
власністю. Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома другого
учасника правочину та зазначає про це в його тексті. Така заява
повинна виходити особисто від відчужувача, а в разі вчинення
правочину через представника - від представника, якщо відчужувач
надав йому право при оформленні правочину подавати від його імені
заяву про належність йому (відчужувачу) майна на праві особистої
приватної власності.
Судом встановлено, що оспорюваний договір продавець ОСОБА_2
укладав через свого представника ОСОБА_3, остання діяла на
підставі нотаріально посвідченої довіреності; копія довіреності
долучена до матеріалів справи.
В цій довіреності, зокрема, зазначено про надання ОСОБА_2
своїм представникам - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права подавати від його
імені заяву про належність майна на праві особистої приватної
власності.
У матеріалах справи міститься копія відповідної заяви
ОСОБА_3, подана 19 травня 2005 року приватному нотаріусу ОСОБА_5,
у якій вона, як представник продавця, стверджує, що на момент
набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 у м. Рівному ОСОБА_2
у шлюбі не перебував та не перебуває до цього часу, не з ким не
проживав та не проживає до цього часу однією сім'єю без укладення
шлюбу; у заяві ОСОБА_3 також підтвердила роз'яснення їй нотаріусом
положень ст. ст. 65, 74 СК України, ст. ст. 238, 239, 241 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, а ОСОБА_4. ствердила про ознайомлення зі
змістом заяви ОСОБА_3
Апеляційний суд такі обставини залишив поза увагою, положення
пункту 45 Iнструкції про порядок вчинення нотаріальних дій
нотаріусами України не врахував, лише констатував факт посвідчення
договору купівлі-продажу без згоди другого з подружжя, однак у
порушення ст. ст. 211, 320 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
не встановив та
не зазначив в окремій ухвалі норм чинного законодавства, які були
порушені приватним нотаріусом ОСОБА_5.
В окремій ухвалі відсутні встановлені судом обставини, які
свідчать про недобросовісне ставлення приватного нотаріуса ОСОБА_5
до виконання своїх службових обов'язків та про неналежну перевірку
нотаріусом факту перебування продавця квартири в шлюбі.
За таких обставин окрема ухвала апеляційного суду підлягає
скасуванню з підстав, передбачених ч. 3 ст. 342 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст. 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу приватного нотаріуса Рівненського міського
нотаріального округу ОСОБА_5 задовольнити.
Окрему ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 12
квітня 2007 року скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - А.Г.Ярема
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.М.Лихута
Л.I.Охрімчук
Ю.Л.Сенін