У х в а л а
Іменем україни
14 листопада 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Пшонки М.П., Берднік I.С.,
Костенка А.В., Прокопчука Ю.В., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в Центрально-Міському районі м. Горлівки про відшкодування
моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 27 листопада
2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 6
березня 2007 року ( rs1258269 ) (rs1258269)
,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним
позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що під час роботи в
підземних умовах на шахті "Кондратьєвка" 23 грудня 1996 року з ним
трапився нещасний випадок, унаслідок якого він отримав травму та
струс мозку. При огляді у МСЕК 16 квітня 2004 року йому вперше
було встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв'язку з
трудовим каліцтвом. Посилаючись на зазначені обставини, позивач
просив відшкодувати йому завдану моральну шкоду в розмірі 18 750
грн.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від
27 листопада 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного
суду Донецької області від 6 березня 2007 року ( rs1258269 ) (rs1258269)
, у
задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування
постановлених судових рішень та ухвалення нового рішення про
задоволення його позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами
норм матеріального й процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що
позивач не має права на відшкодування моральної шкоди, оскільки
нещасний випадок стався з ним до набрання чинності Законом України
"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна.
Судами встановлено, що нещасний випадок із ОСОБА_1 стався 23
грудня 1996 року. Потерпілий вперше був оглянутий у Донецькій
обласній травматологічній МСЕК 16 квітня 2004 року і йому вперше
встановлено втрату 25 % працездатності, а з 31 травня 2006 року -
безстроково.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
(далі - Закон) завданнями страхування
від нещасного випадку є серед інших і відшкодування матеріальної
та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.
Відповідно до ст. ст. 21, 28 цього Закону в разі настання
страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Фонд)
зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в
повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові
внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті,
виплачувати йому або особам, які перебували на його утриманні,
грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї
шкоди потерпілому.
Частиною 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
встановлено, що моральна (немайнова)
шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати
потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом
соціального страхування від нещасних випадків за заявою
потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової)
шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.
Крім того, право на відшкодування шкоди, заподіяної
працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі смерті
працівника, за рахунок Фонду відповідно до зазначеного вище Закону
передбачено ст. 9 Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ) (2694-12)
.
Це підтверджується також роз'ясненням Конституційного Суду
України, даним у Рішенні від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами
цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"
( v0006700-92 ) (v0006700-92)
суми на відшкодування шкоди (страхові виплати)
мають присуджуватись потерпілому з дня втрати працездатності
внаслідок нещасного випадку або з дня встановлення професійного
захворювання.
При вирішенні спору судові інстанції не взяли до уваги й не
перевірили доводів позивача про те, що право застрахованої особи
на отримання страхових виплат виникає тільки після надання до
Фонду всіх необхідних документів, одним з яких є висновок МСЕК, що
нещасний випадок на виробництві стався з ним у 1996 році, а втрату
працездатності встановлено в 2004 році, тобто під час дії
законодавчих актів, які надають йому право на отримання
відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 27
листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області
від 6 березня 2007 року ( rs1258269 ) (rs1258269)
скасувати, справу направити
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: М.П. Пшонка
I.С. Берднік
А.В. Костенко
Ю.В. Прокопчук