Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Черпака Ю.К.,

Штульман І.В.,

секретаря судового засідання Музички Н.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області (далі - голови КДКА Київської області) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 - представника позивача ОСОБА_3 на постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 15 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2015 року,

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати неправомірною бездіяльність голови КДКА Київської області з ненадання відповіді у визначений законом термін; зобов'язати голову КДКА Київської області надати відповідь на адвокатський запит від 4 лютого 2015 року № 04/02-15.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2015 року, відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 - представник позивача ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у зв'язку з наданням юридичних послуг ОСОБА_3 у питаннях перевірки відомостей про його дисциплінарний проступок, адвокатом ОСОБА_4 4 лютого 2015 року за вих. № 04/02-15 направлено адвокатський запит в порядку статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", в якому просила: надати докази обрання членами дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та надати докази їх переатестації. До адвокатського запиту було додано оригінал ордеру та копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката.

16 лютого 2015 року за вих № 43 (ra0043155-15) голова КДКА Київської області ОСОБА_13 направила лист, у якому просила вказати, які саме докази обрання членів дисциплінарної палати КДКА Київської області необхідно надати та зазначено, що вказаний перелік необхідних документів прискорить надання відповіді по суті поставленого питання.

ОСОБА_4 3 березня 2015 року № 03/03-15 направила відповідачу лист, у якому просила надати відповідну, детальну, достовірну інформацію по всіх питаннях піднятих в адвокатському запиті.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні правовідносини стосуються отримання інформації адвокатом ОСОБА_4 щодо розгляду справи про дисциплінарний проступок адвоката ОСОБА_3, в якій адвокат ОСОБА_4 представляє інтереси позивача відповідно до договору про надання правової допомоги, тому права та інтереси позивача не були порушені.

Проте, суд касаційної інстанції не погоджується з вказаним висновком судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено в Законі України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VІ (5076-17) (далі - Закон № 5076-VІ (5076-17) ).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону № 5076-VІ під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

За змістом пункту 1 частини першої статті 23 вказаного Закону професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом та іншими законами, зокрема, забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності.

Згідно з частиною третьою даної статті передбачено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи у відносинах з адвокатами зобов'язані дотримуватися вимог Конституції України (254к/96-ВР) та законів України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995_004) та протоколів до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, практики Європейського суду з прав людини.

Частиною першою статті 24 Закону № 5076-VІ встановлено, що адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Згідно із частинами другою та третьою вказаної статті орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року № 2657 -ХІІ (далі - Закон № 2657) передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (2939-17) (далі - Закон № 2939-VI (2939-17) ).

Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із статтею 3 вказаного Закону право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 вказаного Закону інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 лютого 2015 року за вих № 43 (ra0043155-15) головою КДКА Київської області ОСОБА_13 направлено лист, у якому просила вказати, які саме докази обрання членів дисциплінарної палати КДКА Київської області необхідно надати та зазначила, що вказаний перелік необхідних документів прискорить надання відповіді по суті поставленого питання. Також встановлено, що ОСОБА_4 3 березня 2015 року № 03/03-15 направила відповідачу лист, у якому просила надати відповідну, детальну, достовірну інформацію по всіх питаннях піднятих в адвокатському запиті.

Проте, відмовляючи у задоволенні позову, суди не дослідили належним чином чи було надано відповідачем відповідь на повторний лист позивача та якими письмовими доказами це підтверджується.

Зокрема, суд першої інстанції вказує, що як зазначив представник позивача в судовому засіданні, станом на день розгляду справи у суді першої інстанції відповідь на адвокатський запит ОСОБА_4 не надходила.

Проте, відповідних письмових запитів на адресу відповідача щодо надання або ненадання відповіді на адвокатський запит судом не було направлено.

Суд апеляційної інстанції розглядаючи справу не усунув даних порушень та не встановив фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, під час нового розгляду судам необхідно встановити чи було надано відповідачем відповідь на адвокатський запит позивача та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 221, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - представника позивача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 15 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.