У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 листопада 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
суддів:
Барсукової В.М., Балюка М.I., Григор'євої Л.I., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за
позовом ОСОБА_1 до відділу комунального майна Рахівської районної
ради Закарпатської області, ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про
визнання рішення недійсним та визнання права власності,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2006 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним
позовом, зазначав, що згідно свідоцтва про право власності на
житло, виданого на підставі розпорядження голови представництва
Фонду комунального майна у Рахівському районі Закарпатської
області, правонаступником якого є відділ комунального майна
Рахівської районної ради, квартира АДРЕСА_1 передана у приватну
власність ОСОБА_2, який на день вчинення приватизації являвся
наймачем вказаної квартири. Вважає рішення посадової особи органу
державної влади незаконним та таким, що порушує його права як
співнаймача жилого приміщення, оскільки він з 1991 року прописаний
у спірній квартирі та постійно в ній проживає. У серпні 1993 року
ОСОБА_2 подав до Фонду комунального майна завідомо неправдиві
відомості щодо осіб, які проживали у квартирі і мали право на жилу
площу, чим порушив його житлові права та позбавив можливості
вільного користування і розпорядження нерухомим майном. Під час
судового розгляду йому стало відомо про договір дарування спірної
квартири від 27 січня 2005 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Посилаючись на викладене, просив визнати частково недійсними
розпорядження голови представництва Фонду комунального майна у
Рахівському районі № 5 від 5 серпня 1993 року, свідоцтво про право
власності на спірну квартиру, видане на ім'я ОСОБА_2, указаний
договір дарування квартири та визнати за ним право власності на
1/2 частину квартири.
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від
16 квітня 2007 року позов задоволено. Розпорядження голови Фонду
комунального майна Рахівської районної ради Закарпатської області
№ 5 від 5 серпня 1993 року визнано частково недійсним. Визнано
недійсним в 1/2 частині свідоцтво про право власності на спірну
квартиру, видане 10 серпня 1993 року представництвом Фонду
комунального майна Рахівської районної ради Закарпатської області
на ім'я ОСОБА_2 Визнано недійсним в 1/2 частині договір дарування
спірної квартири від 27 січня 2005 року, укладений між ОСОБА_2 і
ОСОБА_3, та визнано за позивачем право власності на 1/2 частину
квартири.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 3 липня
2007 року зазначене рішення суду скасовано, постановлено нове,
яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду
скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої
інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Згідно ч. 4 ст. 332 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд касаційної
інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які
тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею
справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутністю
будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не
повідомлених про час і місце судового засідання.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
судові повістки,
адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.
З матеріалів справи та доводів касаційної скарги вбачається,
що розгляд справи в апеляційному суді проведено з порушенням
наведених вимог закону без участі позивача, за відсутності
відомостей про вручення йому судової повістки.
У протоколі судового засідання (а.с.91) указано, що сторони
та їх представники повторно не з'явились, про час та місце
розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить витяг
з реєстру вихідної кореспонденції апеляційного суду.
Однак у матеріалах справи відсутній витяг з реєстру вихідної
кореспонденції, який до того ж не свідчить про належне
повідомлення сторін про час та місце судового розгляду, а доказів
про вручення сторонам судових повісток не має.
Крім того, з доданої до касаційної скарги судової повістки на
ім'я ОСОБА_1 убачається, що його викликано в судове засідання
апеляційного суду на 10.00 год. 14 липня 2007 року, а рішення
апеляційним судом ухвалено 3 липня 2007 року.
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає
обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий апеляційний
розгляд.
Керуючись ст. 332 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 3 липня
2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до
апеляційного суду Закарпатської області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
В.М.Барсукова
М.I.Балюк Л.I.Григор'єва