У х в а л а
Іменем україни
31 жовтня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Берднік I.С., Костенка А.В., Данчука В.Г., Пшонки М.П., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про стягнення суми за договором позики та відшкодування
моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення
Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 31
травня 2006 року та рішення апеляційного суду Миколаївської
області від 23 серпня 2006 року,
в с т а н о в и л а :
У червні 2004 року ОСОБА_1 звернулася в суд із вищезазначеним
позовом, посилаючись на те, що в травні 2001 року відповідачка
взяла в неї в борг 5 880 доларів США та 2 000 грн. і зобов'язалася
повернути в жовтні 2001 року 8 820 доларів США та 3 000 грн.
Добровільно борг ОСОБА_2 не повертає, тому позивачка просила суд
стягнути з неї 46 746 грн. боргу в повернення боргу та 10 000 грн.
на відшкодування моральної шкоди.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Первомайського міськрайонного суду
Миколаївської області від 31 травня 2006 року позов задоволено
частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки 31 694 грн.
боргу та 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 23
серпня 2006 року рішення суду першої інстанції в частині позовних
вимог про відшкодування моральної шкоди скасовано та в цій частині
позову відмовлено, у решті - рішення суду залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про
скасування судових рішень із підстав порушення судами норм
матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 374 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, на підставі якої
вирішено спір судами, за договором позики одна сторона
(позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність
(оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими
ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві
таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.
Задовольняючи позовні вимоги, міськрайонний суд, з яким
погодився й апеляційний суд, виходив із того, що між сторонами у
травні 2001 року укладено договір позики 5 880 доларів США та 2
000 грн. строком до жовтня 2001 року, умову якого про повернення
боргу відповідачка не виконала.
З таким висновком погодитися не можна, оскільки його зроблено
в порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
без
належного з'ясування питань: чи мали місце обставини, якими
обгрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони
підтверджуються; які правовідносини випливають з установлених
обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих
правовідносин.
Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_2 посилалася на те,
що зазначені в розписці від 10 жовтня 2001 року суми свідчать не
про наявність договору позики, а про наявність відносин зі
спільних дій з обробітку землі, отримання коштів, їх витратою на
придбання насіння, посіву, збору урожаю та розрахунків прибутку
врожаю.
Ці доводи судом залишені поза увагою, як і зміст розписки від
10 жовтня 2001 року та пояснення позивачки ОСОБА_1
Розписка від 10 жовтня 2001 року (а.с. 4, 195а) містить запис
про те, що ОСОБА_2 зайняла в ОСОБА_1 у травні 2001 року для
обробітку землі, висіву насіння соняшнику 5 880 доларів США та 2
000 грн. з проведенням розрахунку в жовтні 8 820 доларами США та 3
000 грн. після збору врожаю.
Місцевий суд останню частину розписки розцінив як відсотки за
користування позиченими коштами й залишив поза увагою пояснення
ОСОБА_1 (а.с. 197, 198) про те, що відповідачка не виконувала
своїх обов'язків щодо розрахунку та що сума боргу за розпискою
перевищує отриману суму, оскільки згідно з господарськими
відносинами, які діють у сільгоспвиробників, весняний зерновий
борг на посів повертається в кратному розмірі, а гроші
передавалися без процентів. Відповідачка засівала належну їй
земельну ділянку в 100 га за її - ОСОБА_1 кошти, а тому між ними
виник конфлікт при збиранні врожаю.
За таких обставин висновок суду про наявність між сторонами
договору позики коштів, які підлягають поверненню, є передчасним
та свідчить про неправильне вирішення справи, тому судові рішення
підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, з передачею справи на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 338, 344, 345 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської
області від 31 травня 2006 року та рішення апеляційного суду
Миколаївської області від 23 серпня 2006 року скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
I.С. Берднік
В.Г. Данчук
А.В. Костенко
М.П. Пшонка