У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Берднік I.С., Костенка А.В., Данчука В.Г., Пшонки М.П., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
відкритого акціонерного товариства акціонерна страхова компанія
(далі - ВАТ АКС) "Скарбниця" про стягнення страхового
відшкодування, за касаційною скаргою представника позивача -
ОСОБА_2 - на рішення апеляційного суду Львівської області від 24
липня 2006 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2005 року громадянин Чеської Республіки
ОСОБА_1звернувся в суд з указаним позовом, посилаючись на те, що,
перебуваючи на Україні, 16 липня 2005 року уклав із ВАТ АСК
"Скарбниця" договори НОМЕР_1 та НОМЕР_2 страхування моторного
човна SELVA F 6.0 та причепу. 17 липня 2005 року в період часу з
14 год. 30 хв. до 16 год. 00 хв. з території АЗС "Талан", що
розташована поряд із рестораном "Жар-птиця" у м. Вінниці по вул.
Хмельницьке шосе, невідомими особами було викрадено застраховане
майно - причеп із моторним човном, шляхом від'єднання від
автомобіля "Mersedes-Benz ML 270", номерний знак НОМЕР_3. Позивач
цього ж дня повідомив телефоном страхову компанію про настання
страхового випадку та звернувся до правоохоронних органів про
порушення кримінальної справи. За фактом крадіжки 18 липня 2005
року винесено постанову про порушення кримінальної справи, якою
встановлено місце та час крадіжки, вартість викраденого майна на
суму 236 500 грн. Потерпілий направив відповідачу факсом усі
необхідні документи та 18 липня 2005 року повернувся в Чехію. У
виплаті страхової суми позивачу було відмовлено, тому він
звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 100 %
страхового відшкодування за викрадене майно.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 3 квітня
2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на користь
позивача 234 291 грн. 51 коп. страхового відшкодування за
договорами страхування НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 16 липня 2005 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 24 липня
2006 року рішення районного суду змінено та ухвалено нове рішення
про стягнення на користь позивача страхового відшкодування за
втрату транспортного причепу згідно з договором НОМЕР_2 від 16
липня 2005 року в розмірі 16 740 грн. У позові про стягнення
страхового відшкодування за втрату вантажу - моторного човна за
договором НОМЕР_1 від 16 липня 2005 року відмовлено за
безпідставністю позовних вимог.
У касаційній скарзі ОСОБА_1ставить питання про скасування
рішення, ухваленого апеляційною інстанцією, посилаючись на
порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Змінюючи рішення суду першої інстанції й частково
задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення страхового
відшкодування, апеляційний суд визнав факт викрадення в нього
застрахованого майна. При цьому суд дійшов висновку про те, що
позивач своїми діями (залишення причепу та моторного човна під час
відпочинку не на території охоронюваної стоянки) посилив ризик
настання страхового випадку. Таким чином, суд визнав безпідставним
стягнення з відповідача суми страхового відшкодування за втрачений
моторний човен.
Однак з таким висновком суду погодитися на можна.
З матеріалів справи вбачається, що 16 липня 2005 року сторони
у справі уклали договори НОМЕР_1 та НОМЕР_2 страхування моторного
човна SELVA F 6.0 та причепу, згідно з якими вказане майно було
застраховане від настання страхових випадків, зокрема крадіжки
майна страхувальника.
17 липня 2005 року в період часу з 14 год. 30 хв. до 16 год.
00 хв. з території АЗС "Талан", що розташована поряд із рестораном
"Жар-птиця" у м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе, невідомими
особами були викрадені причеп із моторним човном, що належать
позивачу. На виконання договорів страхування ОСОБА_1 у той же день
повідомив телефоном страхову компанію про настання страхового
випадку та звернувся до правоохоронних органів про порушення
кримінальної справи. 25 липня 2005 року представник позивача -
ОСОБА_2 - подав до ВАТ АСК "Скарбниця" заяву про виплату
страхового відшкодування з копіями документів щодо викрадення та
порушення кримінальної справи.
Відповідно до ст. 979 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 16 Закону
України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
за договором страхування
страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку
виплатити страхувальнику страхове відшкодування, а страхувальник
зобов'язаний сплатити страховий платіж та виконувати інші умови
договору.
Згідно з п. 1.2 договору страхування незаконне заволодіння
транспортним засобом, крадіжка є страховим випадком. Тобто у разі
дотримання сторонами всіх вимог закону страхова організація
зобов'язана була відшкодувати заподіяні позивачеві крадіжкою
збитки у межах страхової суми.
Судом першої інстанції встановлено, що викрадення автомобіля
відбулося з території АЗС "Талан", яка розташована поряд із
рестораном "Жар-птиця" у м. Вінниці, під час харчування позивача
Апеляційний суд не прийняв до уваги той факт, що ні вказаними
вище договорами, ні Законом України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
прямо не передбачено обов'язок страхувальника зберігати
застраховані об'єкти під час харчування, заправки автомобіля на
охоронюваних стоянках.
Всупереч ст. 213 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
апеляційний суд
неправильно розтлумачив п. 5.3.2. договору, тобто не взяв до уваги
однакове для всього змісту договору значення слів і понять, а
також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення
термінів і ототожнив поняття "відпочинок" та "харчування".
Відповідно до п. 5.3.2. договору страхувальник зобов'язується
зберігати вантаж у нічний час і час відпочинку виключно на
охоронюваних стоянках. У цьому договорі визначення терміну "час
відпочинку" немає, тому слід звернутися до чинного законодавства
для з'ясування змісту цього терміну та відповідно встановлення
межі прав та обов'язків страхувальника щодо виконання зазначеного
договору.
Згідно із ч. 8 п. 21 Порядку здійснення державного контролю
на автомобільному транспорті загального користування,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня
2003 року № 143 ( 143-2003-п ) (143-2003-п)
, дотримання водієм режиму праці та
відпочинку, визначеного у документах, що видаються перед виїздом
(дорожній лист, розклад руху, схема маршруту із зазначенням місць
для технологічних зупинок, " відпочинку", "приймання їжі").
Відповідно до пп. 6.13., 6.15, п. 6 ст.33 Правил дорожнього
руху (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10
жовтня 2001 року № 1306 ( 1306-2001-п ) (1306-2001-п)
) пункти 6.13 "Ресторан або
їдальня", 6.15 "Місце відпочинку" - це два окремі дорожні знаки, а
значить і терміни "харчування" та "відпочинок" так само потрібно
розмежовувати.
Згідно з трудовим законодавством, а саме п. 23 Правил про
умови праці вантажників при вантажно-розвантажувальних роботах,
затверджених НКТ СССР від 20 вересня 1931року, крім обідньої
перерви, вантажникам повинні надаватися спеціальні перерви для
відпочинку, які враховуються в залік робочого часу.
Апеляційний суд помилково включив у зміст терміну "час
відпочинку" період часу, протягом якого особа приймала їжу
(харчувалася).
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов
обгрунтованого висновку про порушення відповідачем своїх
зобов'язань за укладеними договорами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 16
липня 2005 року щодо виплати позивачу суми страхового
відшкодування.
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає
скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з
підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
- помилкове
скасування рішення суду першої інстанції, яке ухвалено згідно із
законом.
Керуючись ст. ст. 339, 345 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу представника позивача - ОСОБА_2 -
задовольнити.
Рішення апеляційного суду Львівської області від 24 липня
2006 року скасувати, а рішення Галицького районного суду м. Львова
від 3 квітня 2006 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
I.С. Берднік
В.Г. Данчук
А.В. Костенко
М.П. Пшонка