У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I.,
Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора
Богунського району м. Житомира в інтересах СОСОБА_1 до
Житомирського учбово-виробничого підприємства "УТОС" про стягнення
компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням
термінів її виплати, за касаційною скаргою першого заступника
прокурора Житомирської області в інтересах СОСОБА_1на рішення
Апеляційного суду Житомирської області від 9 листопада 2006 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2006 р. прокурор Богунського району м. Житомира
звернувся в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Житомирського УВП
"УТОС" про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати в
зв'язку з порушенням термінів її виплати.
Прокурор зазначав, що під час роботи ОСОБА_1 в Житомирському
УВП "УТОС" з січня 2004 р. по жовтень 2005 р. працівнику
несвоєчасно виплачувалась заробітна плата.
Оскільки після звільнення ОСОБА_1 з роботи підприємство не
виплатило працівникові належну до сплати компенсацію заробітної
плати, зокрема, і на час здійснення прокурорської перевірки,
прокурор просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 435 грн.
94 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із
затримкою її виплати.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від
14.07.2006 р. позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь
ОСОБА_1 435 грн. 94 коп. компенсації втрати частини заробітної
плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати.
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 9.11.2006
р. рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення про
відмову в позові.
В обгрунтування касаційної скарги прокурор посилається на
неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального
права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим
ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції
та залишення в силі рішення місцевого суду.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
- у разі
порушення законодавства про оплату праці працівник має право
звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому
заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що
факт порушення термінів виплати Житомирським УВП "УТОС" заробітної
плати ОСОБА_1 підтверджено належними доказами, а компенсація
втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її
виплати, яка нарахована підприємством, але не виплачена
працівнику, підлягає стягненню з відповідача без обмеження
будь-яким строком.
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення
про відмову в позові, апеляційний суд вважав, що компенсація
втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її
виплати не є складовою заробітної плати, на вимоги щодо її
стягнення поширюється тримісячний строк звернення до суду за
вирішенням трудового спору, а тому позов підлягає відхиленню за
пропуском цього строку.
Проте погодитись з таким висновком апеляційного суду не
можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці"
( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
(далі - Закон) заробітна плата - це винагорода,
обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим
договором власник або уповноважений ним орган виплачує
працівникові за виконану ним роботу.
Структура заробітної плати визначена статтею 2 цього Закону і
складається з основної і додаткової заробітної плати, а також
інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Зокрема, додаткова
заробітна плата включає доплати, надбавки, гарантійні і
компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії,
пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Статтею 34 Закону гарантовано працівникові право на виплату
компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із
порушенням строків її виплати.
Порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної
плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати визначено
Положенням, затвердженим постановою КМ України від 20.12.1997 р. N
1427 ( 1427-97-п ) (1427-97-п)
.
Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений
постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 р. N 100
( 100-95-п ) (100-95-п)
, визначає складові заробітної плати, які включаються
та які не враховуються при її обрахуванні.
Згідно підпункту л) п. 4 цього Порядку - при обчисленні
середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з
чинним законодавством не враховується: компенсація працівникам
втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її
виплати (п. 4 доповнено підпунктом "л" згідно з Постановою КМ
України N 1398 від 30.07.1999 р.).
Iнстукцією зі статистики заробітної плати, затвердженої
наказом Державного комітету статистики України № 5 від 13.01.2004
р. ( z0114-04 ) (z0114-04)
і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
27.01.2004 р. за № 114/8713, визначено складові фонду додаткової
заробітної плати. Зокрема, згідно п. 2.2.8 цієї Iнструкції до
складу фонду додаткової заробітної плати входять: суми компенсації
працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням
термінів її виплати.
При вирішенні справи місцевий суд виходив з того, що
компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку із
порушенням термінів її виплати була нарахована підприємством, але
не виплачена працівникові, спір виник у зв'язку з порушенням
роботодавцем умов оплати праці робітника, а тому порушене право
позивача підлягає судовому захисту.
Аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави зробити
висновок, що нарахована, але не виплачена позивачеві компенсація
втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її
виплати є складов ою його заробітної плати.
Таким чином, апеляційний суд дійшов хибного висновку про те,
що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду за
вирішенням трудового спору.
Згідно ст. 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
- установивши, що
апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із
законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду
апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої
інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу прокурора Богунського району м. Житомира в
інтересах СОСОБА_1задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Житомирської області від 9
листопада 2006 року скасувати, а рішення Богунського районного
суду м. Житомира від 14 липня 2006 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.I. Охрімчук
Ю.Л. Сенін