У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I.,
Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 в
інтересах ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5
про визнання права власності на грошові кошти та стягнення коштів,
за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького
міськрайонного суду Хмельницької області від 13 лютого 2006 року
та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 25 січня 2007
року,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2005 р. ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом в
інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності та в інтересах
неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про визнання права
власності на грошові кошти та стягнення цих коштів з відповідачів.
Зазначала, що з 1986 р. перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 від
якого у них народилось двоє дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Після
розірвання шлюбу 24.12.2004 р. ОСОБА_6 залишився проживати в
належній йому 1/2 частині будинку по пров. Примакова, 1 у м.
Хмельницькому. Крім нього в будинку проживали інші співвласники:
ОСОБА_4, якій належала 1\3 частина, та ОСОБА_6., якому належала
1\6 частина будинку.
11.04.2005 р. цей будинок з надвірними будівлями співвласники
продали ТОВ "Лідерторг" під знесення за 398585,2 грн. Частину
коштів в сумі 302413 грн. було перераховано на банківський рахунок
на прізвище ОСОБА_4, з яких ОСОБА_6 належало 96172,2 грн.
Після смерті ОСОБА_6, яка настала IНФОРМАЦIЯ_1 р.,
спадкоємцями першої черги є їхні діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Проте
належними померлому коштами за продаж його частки будинку
розпорядилася на свою користь ОСОБА_4, яка придбала на своє ім'я
квартиру, а на ім'я свого сина ОСОБА_5 - квартиру й гараж.
Оскільки відповідачі відмовились в добровільному порядку
повернути належні її дітям кошти, ОСОБА_1 просила суд визнати за
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 право власності на грошові кошти в сумі 48086,1
грн. за кожною та стягнути їх солідарно з відповідачів.
В подальшому позивачка з урахуванням суми добровільно
повернутих коштів зменшила розмір позовних вимог до 32936, 1 грн.
на користь кожної дитини.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької
області від 13.02.2006 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного
суду Хмельницької області від 25.01.2007 р., позов задоволено
частково: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по
32936,1 грн. кожній та судові витрати, а в решті позову
відмовлено.
В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на
неправильне застосування судами норм матеріального права та
порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить
питання про скасування судових рішень та направлення справи на
новий розгляд до місцевого суду.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
передбачено, що рішення
суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Відповідно до вимог ст. 214 цього Кодексу - під час ухвалення
рішення суд вирішує питання, зокрема, чи мали місце обставини,
якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами
вони підтверджуються.
Частково задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками
якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що
повнолітня ОСОБА_2 та неповнолітня ОСОБА_3 є спадкоємцями першої
черги після смерті батька ОСОБА_6, що настала IНФОРМАЦIЯ_1 р., а
відповідачка ОСОБА_4, на банківському рахунку якої знаходились
грошові кошти померлого, повернула позивачці належні дітям
спадкодавця лише 6000 доларів США та не повернула решти грошей.
Однак висновки судів щодо обставин справи зроблені з
порушенням норм процесуального права, які призвели до
неправильного вирішення справи.
Так, суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину,
що згідно ч. 2 ст. 237 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
- не є представником
особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені.
Iз матеріалів справи вбачається, що позов в інтересах
повнолітньої ОСОБА_2 позивачка подала від власного імені (а.с. 3,
26).
Таким чином, місцевий суд не з'ясував, чи є ОСОБА_1 щодо
частини вимог в інтересах повнолітньої ОСОБА_2 належним позивачем.
Крім того, згідно ч. 4 ст. 1268 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
-
малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа,
цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що
прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою -
четвертою статті 1273 цього Кодексу.
При вирішенні спору питання щодо прийняття спадщини
неповнолітніми ОСОБА_2 і ОСОБА_3 судом не з'ясовувалось.
Апеляційний суд, у порушення вимог ст. 303 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, на зазначені порушення закону уваги не звернув.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 в суді першої інстанції
доводила факт передачі ОСОБА_6 12000 доларів США без надання
письмових доказів. При оскарженні рішення місцевого суду в
апеляційному порядку вона долучила до апеляційної скарги розписку
ОСОБА_6 від 19.04.2005 р. щодо отримання ним від неї зазначеної
суми.
Згідно ч. 1 і 2 ст. 303 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
- під час
розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє
законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах
доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої
інстанції.
Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції
були досліджені з порушенням встановленого порядку або в
дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові
докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено
поважними причинами.
З протоколу судового засідання апеляційного суду від
17.08.2006 р. вбачається, що апеляційним судом ухвала про
дослідження нового доказу: розписки спадкодавця від 19.04.2005 р.
не приймалася. Проте в наступному судовому засіданні 5.09.2006 р.
було вирішено питання про призначення судово-почеркознавчої
експертизи.
За висновком експерта від 15.11.2006 р. рукописний текст
розписки виконаний не ОСОБА_6 але підпис в ній вчинено самим
ОСОБА_6
Відповідно до ст. 304 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
справа
розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для
розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і
доповненнями, встановленими цією главою.
Відхиляючи цей доказ без виклику експерта чи проведення
будь-яких інших процесуальних дій, апеляційний суд виходив з того,
що він викликає сумнів у достовірності, оскільки позивачка надала
розписку лише в суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційним судом при розгляді справи не були
усунуті порушення закону, допущені судом першої інстанції, та
порушено порядок дослідження доказів в суді апеляційної інстанції,
ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною і
обгрунтованою.
З огляду на наведене, оскаржувані судові рішення підлягають
скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої
інстанції з підстав ст. 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької
області від 13 лютого 2006 року та ухвалу Апеляційного суду
Хмельницької області від 25 січня 2007 року скасувати, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.I. Охрімчук
Ю.Л. Сенін