У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Данчука В.Г., Костенка А.В., Берднік I.С., Пшонки М.П., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
Фастівської міжрайонної прокуратури Київської області, Державного
казначейства України про відшкодування шкоди, за касаційними
скаргами ОСОБА_1 та Фастівської міжрайонної прокуратури Київської
області на рішення колегії суддів судової палати у цивільних
справах апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2006
року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2000 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про
відшкодування шкоди, заподіяної йому незаконними діями органів
досудового слідства та прокуратури, посилаючись на те, що 25
серпня 1999 року постановою слідчого Фастівської міжрайонної
прокуратури проти нього була порушена кримінальна справа за ч. 2
ст. 162 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
/у подальшому перекваліфікована на
ч. 3 ст. 168 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
/. З 28 серпня 1999 року
відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту,
де він перебував 44 дні, потім запобіжний захід було змінено на
підписку про невиїзд. З 25 серпня 1999 року за постановою слідчого
його було відсторонено від роботи.
Постановою прокурора управління за розслідуванням
кримінальних справ слідчими органами прокуратури Генеральної
прокуратури від 17 липня 2000 року кримінальну справу було закрито
за відсутністю складу злочину.
23 травня 2002 року вищевказану постанову було скасовано, а
досудове слідство відновлено. Постановою Печерського районного
суду м. Києва від 17 травня 2005 року зазначену постанову
скасовано.
Матеріальна та моральна шкода, заподіяні йому незаконним
притягненням як обвинуваченого та триманням під вартою, залишилась
невідшкодованою. У зв'язку з чим просив стягнути 27 907 грн. 61
коп. на відшкодування матеріальної шкоди, з яких: 4 547 грн. 10
коп. втрачений заробіток за період відсторонення від роботи з
урахуванням індексу інфляції; 477 грн. за грошовими вкладами; 841
грн. 92 коп. витрати на лікування та 1507 грн. 07 коп. - на
санаторно-курортне лікування; 534 грн. 07 коп. витрати, пов'язані
з поїздками до слідчих та судових органів, поштові відправлення
тощо; 20 000 грн. витрати на юридичну допомогу та 18 043 200 грн.
на відшкодування моральної шкоди.
Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду
Київської області від 20 червня 2006 року позов ОСОБА_1задоволено
частково. Стягнуто з Державного казначейства України на користь
ОСОБА_127 907 грн. 61 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та
876 384 грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти
позовних вимог відмовлено.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2006 року
зазначене рішення суду першої інстанції змінено: зменшено розмір
відшкодування моральної шкоди до 150 000 грн. У решті - рішення
суду залишено без змін.
У касаційних скаргах ОСОБА_1 просить скасувати постановлене у
справі рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове
рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального
права та порушення норм процесуального права.
Фастівська міжрайонна прокуратура Київської області просить
скасувати постановлене у справі рішення апеляційної інстанції, а
справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального
права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1підлягає частковому задоволенню, а
касаційна скарга Фастівської міжрайонної прокуратури Київської
області - задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 1176 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої
громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового
слідства, прокуратури і суду" ( 266/94-ВР ) (266/94-ВР)
(далі - Закон) шкода,
завдана фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до
кримінальної відповідальності, незаконного застосування як
запобіжного заходу підписки про невиїзд, відшкодовується державою
у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб
органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
Суди обгрунтовано дійшли до висновку про те, що ОСОБА_1 має
право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди й
повернення суми, сплаченої ним у зв'язку з наданням йому юридичної
допомоги, тому що в 1999 році його було притягнуто до кримінальної
відповідальності із застосуванням запобіжного заходу у вигляді
взяття під варту, де він перебував 44 дні, потім запобіжний захід
було змінено на підписку про невиїзд - незаконно, оскільки в 2000
році кримінальна справу органом досудового слідства закрито за
відсутністю в діянні складу злочину. Постановою Печерського
районного суду м. Києва від 17 травня 2005 року скасовано
постанову про відновлення досудового слідства від 23 травня 2002
року.
Стягуючи за рахунок коштів державного бюджету шкоду,
спричинену внаслідок сплати сум у зв'язку з наданням юридичної
допомоги, місцевий суд не звернув уваги на те, що ст. 12 Закону
встановлений порядок визначення розміру та відшкодування
зазначеної шкоди, оскільки слідчі дії стосовно закриття
кримінальної справи провадив орган досудового слідства, то цей
орган у місячний термін з дня звернення громадянина витребовує всі
необхідні документи, що мають значення для визначення розміру
завданої шкоди, і виносить відповідну постанову.
У разі незгоди з винесеною постановою про відшкодування шкоди
громадянин може оскаржити цю постанову до прокуратури або суду.
Апеляційна інстанція цю помилку не виправила й лише змінила
рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої
моральної шкоди.
Крім того, судом притягнуто до участі у справі в якості
відповідача Фастівську міжрайонну прокуратуру, яка не є юридичною
особою, тому не може бути відповідачем. Як убачається з матеріалів
справи, єдиною юридичною особою в системі органів прокуратури
Київської області є прокуратура Київської області, яка в порушення
ст. 33 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
взагалі не залучена до участі у
справі.
При викладених обставинах судові рішення без змін залишатися
не можуть і підлягають скасуванню з направленням справи до суду
першої інстанції на новий судовий розгляд, у ході якого суду
належить урахувати наведене, більш повно з'ясувати обставини
справи та залежно від установленого вирішити спір.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 336, 338, 341 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів Судової палати у цивільних
справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Фастівської міжрайонної прокуратури
Київської області задовольнити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської
області від 20 червня 2006 року та рішення колегії суддів судової
палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від
14 грудня 2006 року скасувати, а справу направити до суду першої
інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й
оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
I.С. Берднік
В.Г. Данчук
А.В. Костенко
М.П. Пшонка