У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ-
24 жовтня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гнатенка А.В.,
суддів: Григор'євої Л.I., Гуменюка В.I.,
Балюка М.I., Косенка В.Й., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом
Малютянської сільської ради до ОСОБА_1 про припинення права
користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою
представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського
районного суду Київської області від 12 березня 2007 року та
ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 липня 2007 року,
встановила:
У жовтні 2006 року позивач звернувся в суд із зазначеним
позовом, мотивуючи його тим, що відповідно до державного акту на
право користування землею Б № 027393 (1993 року) відповідачу
надано в безстрокове користування земельну ділянку площею 3,6 га
для організації селянського (фермерського) господарства.
Посилаючись на те, що вказана земельна ділянка
використовувалась позивачем не за цільовим призначенням, просив
припинити право користування ОСОБА_1спірною земельною ділянкою.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської
області від 12 березня 2007 року, залишеним без змін ухвалою
апеляційного суду Київської області від 26 липня 2007 року, позов
Малютянської сільської ради задоволено. Визнано припиненим право
користування ОСОБА_1спірною земельною ділянкою.
У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі
ОСОБА_1 просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного
суду Київської області від 12 березня 2007 року, ухвалу
апеляційного суду Київської області від 26 липня 2007 року, та
закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального права та порушення норм
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення -
скасуванню із закриттям провадження у справі з таких підстав.
Судами встановлено, що згідно з державним актом на право
користування землею Б № 027393 (1993 року) відповідачу надано в
безстрокове користування земельну ділянку площею 3,6 га для
організації селянського (фермерського) господарства.
12 січня 1994 року Києво-Святошинською районною державною
адміністрацією зареєстровано фермерське господарство
"Виробничо-туристична фірма "Святодар", засноване відповідачем
(свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 12 січня
1994 року - а.с. 56).
Виходячи зі змісту норм ст. ст. 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону
України "Про селянське (фермерське) господарство" ( 2009-12 ) (2009-12)
в
редакції, яка діяла на час надання земельної ділянки і створення
фермерського господарства та зі змісту норм ст. ст. 1, 5, 7, 8, 12
Закону України "Про фермерське господарство" ( 973-15 ) (973-15)
, який діяв
на час виникнення спірних відносин, слід зробити висновок, що
після одержання державного акта на право приватної власності чи
користування землею або укладення договору тимчасового
користування землею, у тому числі на умовах оренди, селянське
(фермерське) господарство реєструється у раді, що передала у
власність або надала у користування земельну ділянку, і з дати
реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу
обов'язки власника чи землекористувача земельної ділянки здійснює
селянське (фермерське) господарство, а не громадянин, якому вона
надавалась.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня
2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного
законодавства при розгляді цивільних справ" ( va007700-04 ) (va007700-04)
роз'яснено, що оскільки фермерські господарства є юридичними
особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому
числі про надання чи продаж із земель державної або комунальної
власності земельної ділянки для розширення господарства,
підвідомчі господарським судам.
Вирішуючи по суті спір, суд дійшов помилкового висновку про
можливість розгляду спору судом загальної юрисдикції, оскільки
відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суди розглядають
в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених,
невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають
із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а
також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких
справ проводиться за правилами іншого судочинства. Відповідно до
ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти
підприємницької діяльності звертаються за захистом своїх порушених
або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для
вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на
запобігання правопорушенням, до господарського суду згідно з
встановленою підвідомчістю господарських справ.
Ураховуючи, що сторонами по справі мають бути юридичні особи,
спір повинен розглядатися господарським судом.
За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню із
закриттям провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, оскільки відповідно до ст. 15 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
зазначена справа не підлягає розгляду в порядку
цивільного судочинства.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 205, п. 4 ч. 1 ст. 336, ч. 1 ст. 340,
ч. 3 ст. 344 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів Судової
палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 12 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Київської
області від 26 липня 2007 року скасувати, провадження у справі
закрити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Гнатенко
Судді: Л.I. Григор'єва
М.I. Балюк
В.I. Гуменюк
В.Й. Косенко