Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватної фірми "Бера" про стягнення коштів; ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ПВГП "Полтаватрансгаз" про відшкодування моральної шкоди; приватної фірми "Бера" до ПВГП "Полтаватрансгаз", ОСОБА_1 про визнання правочину дійсним, визнання правочину недійсним,

У жовтні 2005 року ОСОБА_1. звернувся з позовом до ПФ "Бера" про стягнення коштів у сумі 50 000 грн., посилаючись на те, що у відповідності до укладеного 21 вересня 2005 року між ним та ПВГП "Полтаватрансгаз" договором про уступку права вимоги йому перейшло право вимоги повернення коштів у сумі 50 000 грн., перерахованих ПВГП "Полтаватрансгаз" на придбання автомобіля Форд Фокус 2004 року випуску, який первісному кредитору не був переданий у зв'язку з відсутністю договору.

ПФ "Бера" звернулась із зустрічним позовом до ПВГП "Полтаватрансгаз" та ОСОБА_1. про визнання правочину дійсним, посилаючись на те, що у березні 2005 року між керівниками ПФ "Бера"-ОСОБА_2. та ПВГП "Полтаватрансгаз"- ОСОБА_1. було укладено усну угоду про купівлю-продаж автомобіля, згідно якої ПВГП "Полтаватрансгаз" перерахувало на рахунок ПФ "Бера" 50 000 грн., а ПФ "Бера" передала платнику автомобіль, оформивши накладну, а також що сторони уклали біржовий контракт.

Під час розгляду справи ПФ "Бера" збільшила позовні вимоги і просила визнати договір про уступку права вимоги, укладений 21 вересня 2005 року між ПВГП "Полтаватрансгаз" та ОСОБА_1. недійсним, оскільки зі сторони ПВГП "Полтаватрансгаз" він підписаний ОСОБА_3., хоча згідно повідомлення з ДПІ м. Полтави до 20 жовтня 2005 року засновником, директором та бухгалтером підприємства був ОСОБА_1. Крім того, цей договір є недійсним і тому, що його назва "про уступку права вимоги" не відповідає ЦК України (435-15) , в якому вказано "відступлення права вимоги".

Крім того, ОСОБА_2. звернувся із позовом до ОСОБА_1., ПВГП "Полтаватрансгаз" про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що ОСОБА_1. несподівано для нього звернувся із позовом про повернення коштів, а також що в забезпечення цього позову було накладено арешт на автомобіль, в зв'язку з чим були спричиненні незручності та страждання, було принижено престиж фірми "Бера", у зв'язку з чим просив стягнути солідарно з відповідачів 100 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1. просив стягнути з ПФ "Бера" 50 000 грн., оскільки незважаючи на вимоги про їх повернення відповідач відмовляється повернути кошти.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 травня 2006 року позов ОСОБА_1. задоволено. Стягнуто з ПФ "Бера" на користь ОСОБА_1. 50 000 грн. безпідставно утримуваних коштів та 500 грн. понесених витрат по сплаті державного мита. У задоволенні позову ОСОБА_2., ПФ "Бєра" відмовлено.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 27 червня 2006 року зауваження на протокол судового засідання від 17 травня 2006 року посвідчено частково, а саме в абзацах 7,8,9, в іншій частині відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 4 вересня 2006 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 травня 2006 року та ухвалу цього ж суду від 27 червня 2006 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Приватна фірма "Бера" просить скасувати ухвалені рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що ПВГП "Полтаватрансгаз" перерахувало ПФ"Бера" 50 000 грн. в якості оплати за автомобіль та надала довіреність на його отримання. Договір про уступку права вимоги складено у встановленій письмовій формі, його зміст не суперечить законодавству, підписаний сторонами та скріплений печаткою підприємства - первісного кредитора.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можливо.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З матеріалів справи убачається, що з моменту реєстрації ПВГП "Полтаватрансгаз", а саме з 06 серпня 2001 року по 20 жовтня 2005 року засновником, керівником та бухгалтером даного підприємства був ОСОБА_1. ( а.с. 104).

Отже, суд першої інстанції не повно дослідив питання відповідності вимогам закону договору про уступку права вимоги, укладеного21 вересня 2005 року між ПВГП "Полтаватрансгаз" та ОСОБА_1.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції не з'ясував всі необхідні обставини у справі, не належно дослідив докази.

Вияснення цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив його без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Приватної фірми "Бера" задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 4 вересня 2006 року скасувати, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.