Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Берднік І.С.,

Костенка А.В., Прокопчука Ю.В., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" про поновлення на роботі, стягнення середньої зарплати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області від 18 грудня 2006 року,

У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що працював у відповідача гірничим майстром. 29 жовтня 2005 року його звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, з чим він не згоден, оскільки знаходився в цей час на лікарняному. Позивач просив поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати завдану моральну шкоду.

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 15 червня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, його поновлено на посаді гірського майстра, стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 12 410 грн. 82 коп., 1 000 грн. моральної шкоди, судовий збір у сумі 128 грн. 32 коп. і 8 грн. 50 коп., а всього 136 грн. 82 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 18 грудня 2006 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середньої зарплати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення районного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що позивача обґрунтовано було звільнено з роботи, з додержанням вимог трудового законодавства.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він зроблений без повного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Як установлено судом, ОСОБА_1 працював у відповідача гірничим майстром, з 9 липня 2005 року до 28 жовтня 2005 року знаходився на лікарняному, повинен був стати до роботи 29 жовтня 2005 року, але в цей день захворів.

Згідно наказу №160 від 29 жовтня 2005 року позивач був звільнений з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, тобто звільнення ОСОБА_1 відбулося в період його тимчасової непрацездатності.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незаконне звільнення ОСОБА_1 у період його тимчасової непрацездатності, а тому рішення цього суду відповідає вимогам закону та обставинам справи й було скасоване судом апеляційної інстанції помилково.

Доводи відповідача про те, що наказом №352-к від 4 серпня 2006 року адміністрація змінила наказ про звільнення позивача, перенесла дату його звільнення на 5 листопада 2005 року не заслуговують на увагу, оскільки таке рішення відповідач прийняв після ухвалення рішення суду першої інстанції.

Таким чином, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись статтями 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .

Рішення апеляційного суду Донецької області від 18 грудня 2006 року скасувати, а рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 15 червня 2006 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.